У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Логістична підтримка бійців на передових позиціях та евакуація поранених з поля бою, виконання інженерних завдань і навіть бойові місії — всі ці завдання виконують наземні роботизовані комплекси, які вже стали звичною реальністю у Збройних Силах України. Їх мають у своєму складі уже 22 бойових підрозділи.
Кореспондент АрміяInform відвідав презентацію одних із найпопулярніших наземних дронів українського війська, проведену Командуванням Сухопутних військ ЗС України. Це логістичні дрони «Терміт» та «Ардал», які використовуються для доставки провізії, боєкомплекту та евакуації поранених, а також робот-сапер «Гном-Мінер» та ударний НРК «Лють».
Загальну рамку сучасного застосування наземних роботизованих комплексів (НРК) у Сухопутних військах ЗСУ окреслив офіцер відділу розвитку наземних систем управління безпілотних систем Командування Сухопутних військ майор Володимир Ровенський.
Він наголосив, що підвищена увага до розвитку НРК є не модним трендом, а способом здійснення логістики та ефективного ведення бойових дій в умовах інтенсивного вогневого впливу з боку противника. Розвиток НРК розглядається є природною відповіддю на потребу зменшити ризики для піхоти й водночас забезпечити ефективне виконання бойових завдань.
— Розвиток наземної компоненти на сьогоднішній день обумовлений інтенсивним вогневим впливом противника на передні бойові порядки наших військ. Розвиток є природній і дуже потрібний, — сказав військовий.
При цьому керування наземними комплексами є набагато складнішим через специфіку їхнього розгортання, потребу у стійкому зв’язку та фізичну присутність оператора у середовищі реального бою.
— Тактика, техніка застосування є фактично в рази складнішими, ніж просто застосування безпілотних систем. Це пов’язано з розгортанням архітектури зв’язку для роботи таких комплексів, — розповів офіцер.
На сьогодні НРК поділяють на три класи — малі, середні та важкі. Найчастіше на полі бою застосовують середні комплекси, при чому в більшості випадків вони виконують логістичні та евакуаційні місії.
— 47% усіх місій наземних роботизованих комплексів — це логістика та евакуація, близько 25% — виконання інженерних задач, 12% — бойові операції, решта — це спеціальні задачі. Загалом 22 підрозділи Сухопутних військ мають у своєму складі підрозділи НРК, — повідомив майор Володимир Ровенський.
Спікер наголосив на потребі швидкої адаптації до змін на полі бою. Особливо важливою є здатність технічних команд реагувати на бойовий досвід, який збирається безпосередньо від підрозділів. Такий зворотний зв’язок дозволяє масштабувати й удосконалювати технології в реальному часі.
— Сьогоднішня війна показала, що технологічна перевага визначає хід війни. І я переконаний, що в питанні наземних дронів ми переважаємо ворога. Наша першочергова задача — давати армії комплекси, щоб замінити піхоту. А кінцева мета — масове застосування НРК, — наголосив Володимир Ровенський.
Про процес рекрутингу до підрозділів наземних роботизованих комплексів розповіла начальниця центру рекрутингу і підготовки підрозділів безпілотних систем Сухопутних військ Тетяна Муравйова. Вона зауважила, що попри розвиток технологій, саме люди є ключем до ефективної роботи НРК. Без оператора не зможе самостійно рухатися чи виконувати завдання жоден дрон.
При цьому професію оператора НРК може опанувати будь-хто, хто має базові технічні навички, цифрову грамотність та мотивацію. Поріг входу порівняно невисокий, тож уміння та навички, здобуті в школі або в цивільному житті, можуть бути достатніми.
Окрім операторів, у підрозділах НРК потрібні водії, ремонтники, зв’язківці, інженери з радіотехніки, фахівці з РЕБ, зварювальники й адміністратори мереж. Тетяна Муравйова підкреслила, що армія насправді потребує людей з різним бекграундом — практично кожна цивільна професія може знайти своє застосування у сфері НРК.
— Ми допомагаємо формувати технологічне військо. Хто потрібен в армії? В першу чергу — це людина, що буде керувати, оператор НРК. Але нам також потрібні й інші фахівці — водії, зв’язківці, системні адміністратори, ремонтники тощо. Знайти себе може кожен, а ми допоможемо отримати фах і потрапити саме в той підрозділ, який обере людина. Збройні Сили України — це роботодавець. І дуже цінний роботодавець, — підсумувала Тетяна Муравйова.
Про підготовку операторів наземних роботизованих комплексів розповів інструктор навчальної роти школи спеціалістів безпілотних наземних комплексів «Варан» Олександр на псевдо «Наруто». Він зазначив, що навчити керувати наземним дроном можна будь-кого — головне, щоб була базова технічна обізнаність і мінімальний досвід користування технологіями. Він спростував популярний міф про те, що лише геймери швидко освоюють НРК та пояснив, що навіть люди без спеціальної освіти можуть опанувати ці системи.
Військовий представив три основні типи наземних роботизованих комплексів, з якими працює школа. Це броньований ударний НРК «Лють» із кулеметом ПКТ; логістичний дрон «Терміт» із вантажопідйомністю понад 200 кг і дальністю ходу до 20 км, а також робот-сапер «Гном-Мінер», спроможний нести дві протитанкові міни ТМ.
Олександр «Наруто» зауважив, що хоча дрони і не замінюють піхотинця, однак значно покращують умови його роботи на передовій.
— Говорили раніше спікери, що дрони замінять піхотинця, вони можуть робити все, що може робити піхотинець. Але насправді це трошки не так, вони не можуть замінити піхотинця, вони можуть поліпшити його роботу, покращити умови, в яких він буде перебувати, і налагодити логістику, — сказав він.
Його колега інструктор на псевдо «Руф» зосередився на можливостях інженерного наземного роботизованого комплексу «Гном-Мінер». Він зазначив, що цей дрон спеціалізується на мінуванні та транспортуванні боєприпасів — зокрема може переносити дві протитанкові міни ТМ-62 або інші типи, як-от МОН-90.
Завдяки компактності та малопомітності візуально і в тепловому спектрі, «Гном-Мінер» є важко виявлюваним навіть для ворожих дронів. При цьому НРК демонструє високі технічні характеристики — проїжджає понад 4,5 км навіть без ретранслятора, має добру швидкість (10–11 км/год) і витривалість — до 33 км ходу на одному заряді.
Серед ключових особливостей «Гнома-Мінера» «Руф» виділив функцію самоліквідації, яка дозволяє оператору знищити машину, аби вона не потрапила до рук ворога. Цей дрон — приклад ефективного поєднання мобільності, автономності та захисту інформації.
Про застосування НРК «Ардал» і «Терміт» для евакуації поранених і загиблих воїнів з поля бою розповів оператор НРК 20 полку безпілотних систем К-2 Аркадій з позивним «Чипполіно». За короткий період часу його підрозділ виконав 6 успішних евакуаційних операцій.
Військовий зазначив, що рятувальні місії не плануються заздалегідь — виклики надходять у будь-який момент, і команда одразу розпочинає підготовку, зокрема налаштовує платформу та, за потреби, встановлює додаткові модулі від виробника.
Аркадій описав типовий алгоритм дій під час евакуації: затвердження деталей із командуванням, доставка НРК на позицію, участь екіпажу (оператор, штурман, резервні фахівці), а також взаємодія з піхотою, яка допомагає переносити поранених.
При цьому враховується стан бійця — легкопоранений може самостійно сісти на дрон, тоді як важкопораненого необхідно акуратно завантажити. Один із прикладів, який запам’ятався, — важкий «трьохсотий», який сам піднявся на платформу попри стан, що Аркадій сприйняв як справжнє диво.
— Ми враховуємо стан «трьохсотих» — важкий, середній або легкий. Якщо «трьохсотий» важкий, то йому дійсно треба допомоги, щоб він якось забрався на борт цієї машинки. Якщо «трьохсотий» легкий, він може і сам залізти. Хоча у нас був випадок, що дуже був важкий «трьохсотий», і він самостійно, я не знаю як, ну може Бог, як то кажуть, допоміг, заліз на машинку і ми успішно провели евакуацію, — розповів «Чипполіно».
Про перші спроби збору коштів на наземні роботизовані комплекси, коли ця технологія була ще майже невідомою й недооціненою, розповіла очільниця фонду «Dignitas» Люба Шипович. Тоді перші комплекси вдалося передати в підрозділи лише частково, і робота велася непублічно, щоб не привертати увагу ворога. Це дало змогу українським інженерам набути досвіду й розвинути системи, які нині ефективно застосовуються в бойових умовах.
— Напрямок НРК ми розвивали тихо. Зрештою проводились успішні операції, але з повною забороною щодо публікацій. Про ці успіхи ніхто не знав. Але зараз ситуація повністю змінилась. Ми маємо ставити за мету вивести людину з окопів. І ми на це здатні, адже 99% НРК на фронті — українське виробництво, — розповіла вона.
Люба Шипович наголосила, що фахівці можуть оперативно впроваджувати зміни та адаптувати технології до реальних бойових потреб. Цей досвід приваблює іноземні армії й спецслужби, які вивчають український досвід. Вона також відзначила унікальну співпрацю між громадянським суспільством і військовим командуванням, яка дала змогу створити першу в Україні — ймовірно, першу у світі — школу НРК, яка тепер має вже кілька філій у різних родах військ.
— Ми переважно критикуємо — владу, командування. Але у випадку з наземними роботизованими комплексами у нас з армією повне взаєморозуміння, — зазначила Люба Шипович.
Під час заходу військові не лише розповідали про наземні роботизовані комплекси, але й продемонстрували, як вони працюють у реальних умовах.
Фото Артема Гвоздкова, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ
