У Харкові викрито злочинну групу з 13 осіб, до якої входили посадовці медико-соціальних експертних комісій та їхні спільники. Суд визнав…
На Запорізькому напрямку екіпаж САУ «Гвоздика» дивом вижив після серії атак FPV-дронів, один з яких, влучивши у машину, не здетонував, а без вибухівки залетів прямо в люк.
Про цю історію, в якій поєдналися професіоналізм, відчайдушність та неймовірна бойова удача, розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Все почалося зранку, коли командир гармати, 52-річний вчитель музики на псевдо «Маестро», отримав інформацію про ворожий FPV-дрон у секторі. «Гармата добре замаскована в посадці, але ми одразу виставили вогневу групу», — розповідає він. Перший дрон вдарив у каркас укриття, спричинивши пожежу, яку бійці швидко загасили. «Із досвіду ми знаємо, що до прильоту наступного дрона минає якийсь час. Так і сталося — скоро прилетіла друга FPV-шка, яку нам вдалося збити з помпової рушниці», — згадує «Маестро».
Після цього стало зрозуміло, що позицію викрито, і потрібно негайно вивозити гармату. Коли САУ вже від’їхала на кілометр, її наздогнав третій дрон. Коли він підлітав, бійці вистрибнули з машини, отримавши травматичні переломи.
«А далі ворожий дрон ударив у задню частину „Гвоздики“. У цій ситуації екіпаж пережив рідкісний епізод бойового везіння… Від удару в дрона відлетіла вибухівка, яка не здетонувала. А сам дрон, уже цілком безпечний і некерований, залетів у люк САУ», — розповідають у бригаді.
На допомогу побратимам миттєво вирушили інші екіпажі. Водій «Далекобійник» на пікапі евакуював поранених, а 52-річний «Маестро» без вагань застрибнув на місце водія САУ і під ризиком обстрілу вивів її в безпечне місце.
Найзворушливішим моментом цієї історії стало весілля одного з поранених бійців. Він не став нічого відкладати і став до шлюбу на милицях, з однією ногою в гіпсі. «Ми як справжні бойові побратими теж були присутні», — з посмішкою каже «Маестро».
Сам «Маестро» — особистість унікальна. У цивільному житті — вчитель музики по класу баяну, на війні — досвідчений артилерист, ветеран ще з 2014 року.
Його син — також кадровий офіцер, командир танкового підрозділу в тій же бригаді. Іван згадує, як під час Херсонської кампанії поруч з його САУ почав працювати танк. «Я зв’язався з сином, назвав номер танка й спитав — це з вашого підрозділу? „Та це мій танк, я зараз у ньому“, — відповідає син. І в мене зразу таке піднесення…».
Як повідомляла АрміяInform, під час зачистки ворожих позицій боєць Князівської бригади Олександр, гукаючи свій пост «Плотва», отримав несподівану відповідь від окупанта, який виявився теж «Плотвой», що ледь не коштувало українцю життя.
