Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Чи можна цивільний досвід з ІТ застосувати в армії?
Як програміст виріс до капітана ЗСУ у війську? Чи можливо набрати людей до підрозділу через соціальну мережу LinkedIn? Як вперше під час війни знищили унікальну російську радіолокаційну станцію «Прєдєл-Е», чому так затято полюють на російські системи ППО і чому зараз їх стає знайти та знищити все важче?
Про це та чимало іншого кореспондентка АрміяInform запитала у заступника командира батальйону РЕБ 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс» капітана Павла Шабата.
— Пане Павле, розкажіть про свій цивільний досвід в ІТ до 24 лютого 2022 року. Коли ухвалили рішення приєднатися до Сил оборони?
— Я маю понад 10 років розробницького та менеджерського досвіду в різних компаніях. До Сил оборони вирішив долучитися дуже просто: оновив свої дані. Це було в січні 2023 року. Наступного дня мені зателефонували з ТЦК, я пройшов медкомісію. Все дуже просто. Психологічне рішення ухвалив для себе давно: розумів, що рано чи пізно доведеться прийти в ЗСУ. Тому моя мобілізація відбувалася для мене дуже легко і швидко.
Так, протягом 2022 року я розумів, що буду долучатися до армії. В мене було щонайменше кілька варіантів, куди я зможу піти. Крім того, увесь 2022 рік я активно волонтерив для армії. Крім того, я є пластуном і дуже багато моїх друзів служать у різних бригадах. Тобто можна було вибирати на пальцях двох рук і двох ніг своє майбутнє місце служби (сміється).
Я обрав бригаду «Чорний ліс». Вона була новостворена, виконувала цікаві завдання, як на мене. Я бачив можливості зростання і розвитку саме тут, аналізував її організаційну структуру, забезпечення цього військового організму тощо. Хоча я розумів, що мій цивільний досвід не може на 100% бути відображеним та застосований у військовому середовищі. Ну бо немає в армії потреби в, умовно кажучи, 100 тисяч чи 200 тисяч програмістів.
Тому я шукав собі місце для служби, де можна було би впроваджувати та працювати саме з якимись технологічними рішеннями — і щоби це було цікаво.
Так я опинився в армії — хоча, коли закінчував військову кафедру в 2009 році, навіть на думку не спадало, що мені це може колись знадобитися.
— Розкажіть, як цивільний айтівець виріс до звання капітана.
— (Усміхається). Мабуть, зіграли роль ініціативність, бажання щось робити… Коли в армії вже кілька років служиш — то звання самі приходять.
Тут важливо зрозуміти таке: якщо ти хочеш щось робити — ти завжди можеш знайти в армії своє місце і робити щось корисне. Ініціатива дуже важлива. Так само маю чимало знайомих і друзів, які також служать на різних посадах.
Мені неабияк допоміг мій цивільний досвід: менеджмент організацій різного рівня, розміру; розв’язання складних задач. Все це допомагає в армії. Бо у війську дуже часто може бути така задача, вирішення якої просто не існує. Тому треба вміти шукати шляхи її вирішення.
— Знаю, що батальйон набирався через оголошення на LinkedIn. Розкажіть детальніше про такий небанальний рекрутинговий хід…
— Це досвід, який прийшов у підрозділ із цивільними людьми. Ми ж коли хочемо побудувати якусь команду, то хочемо її створити з людей, з якими нам комфортно працювати. І це вже зараз не є новиною, як низка бригад будують свої рекрутингові процеси через спеціальні рекрутингові підрозділи. І це супер класно, у багатьох бригадах це працює дуже гарно. Відтак люди свідомо обирають бригаду та усвідомлюють, з ким будуть працювати. У 2023 році це ще не був тренд, це було щось на кшталт: «А спробуймо!». І це непогано працювало, батальйон дуже сильно ріс, відповідно, шукав нових людей.
Тому це був правильний хід, ми досі так і займаємося рекрутингом, і на відсотків 90 пробуємо наші потреби в людському ресурсі закривати саме рекрутингом. Ми не хочемо покладатися на людей, які випадково потрапили в армію.
— Розкажіть про місце вашого технологічного підрозділу на вашій ділянці фронту та загалом у цій війні.
— Специфіка не тільки нашого підрозділу, а й бригади — в тому, що ми займаємося радіоелектронною боротьбою аеро- та іншими видами розвідки.
І, власне, залежно від типу діяльності ми перебуваємо на різних ділянках фронту, оскільки підтримуємо багато інших структур і організацій. Ми є фактично єдиною такою бригадою — окремою бригадою артилерійської розвідки — яка підтримує всю лінію фронту.
І тому в нас є різні види розвідки. Хлопці працюють від Сумщини до Запоріжжя: залежно від підрозділів, завдань, задач тощо.
— Розкажіть про співпрацю підрозділів РЕБ з іншими підрозділами.
— У цьому немає якоїсь новини: як тільки підрозділ з’являється на якійсь ділянці фронту — варто найперше навести та збудувати горизонтальні зв’язки. Через певні канали комунікацій відбувається організація роботи: коли ми узгоджуємо, коли нам треба десь подавити якийсь ворожий засіб або коли ми проводимо розвідку і давити не треба… Специфіку нашої роботи досить непросто у двох словах пояснити.
— Як би ви оцінили ефективність роботи свого батальйону? Чи можете говорити мовою статистики, озвучити якісь цифри?.. Чи можете пригадати якісь унікальні бойові випадки за час вашої служби в бригаді?
— Статистику й цифри озвучувати не можу: це дуже специфічна техніка і дуже чутлива інформація. Якщо сказати обтічно: десятки одиниць спеціальної унікальної техніки.
Одним з напрямів нашої діяльності є знищення російської ППО. У нас вже є знищених десятки одиниць різних ворожих засобів. Це, переважно, БУКи різних модифікацій, С-300, С-400.
Також був цікавий випадок, коли ми знайшли (і це було непросто) радіолокаційну станцію «Прєдєл-Е». Це було перше її знищення під час російсько-української війни. Я навіть не знаю, чи ще знаходив хтось таку одиницю після того, бо наше відпрацювання було досить експериментальною історією.
Зараз наш пріоритет — пошук і знищення РЛС різного типу на всій лінії фронту.
Важливо розуміти, що знищити систему ППО — це не знищити танк Т-90 чи Т-72. Адже різниця в технологічності і важливості самого засобу на полі бою. Якщо ми говоримо про радар С-300, С-400 — то ціна питання становить десятки мільйонів доларів.
Якщо ми говоримо про «Зоопарк» — то це теж 20-25 мільйонів доларів. І що надважливо — звертати увагу тут треба навіть не на ціну, а на цикл виробництва такого обладнання. Так само Бук-М3 чи будь-які інші РЛС, чи великі російські системи РЕБ.
Ця техніка, яку не так просто відновити.
І ми можемо навіть зараз зауважити стосовно нашої роботи, що у 2025 році знайти й знищити ворожу систему ППО, наприклад, значно важче. Зокрема, й через те, що ворог також. А ще й через те, що їхні ряди (кількість техніки. — Ред.) значно прорідилися. І це заслуга і нашого підрозділу та нашої бригади.
— Що можете сказати про протидію FPV-дронам?
— Історія з FPV-дронами змінилася суттєво. РЕБ безсилий проти оптоволокна. Піхотні бригади із цим стикаються кожен день. Для нас протидіяти ворожим FPV теж важливо, бо ми маємо свої позиції: нам потрібно їх краще замаскувати, постійно їх змінювати й бути обережними. Якщо раніше плече досягання ворожих дронів було, умовно кажучи, глибиною до 10 км, то зараз це може бути 20-25 км подекуди. Відповідно, потрібно адаптовувати свою роботу щодо цього.
— Що можете сказати про РЕБ ворога? Де в нього сильні місця, а де слабкі?
— У росії перевага значна в цьому за рахунок масштабування. Як тільки вони знаходять хороше рішення — вони його одразу дуже добре масштабують. Мабуть, через те, що є чітка вертикаль управління та ієрархія.
Так, можливо, в росіян з креативністю гірше, але з масштабуванням — краще.
Де кращий РЕБ в росіян, і де гірший?.. Це все дуже відрізняється на різних ділянках фронту. Все залежить ще й від конкретних бригад, які працюють на конкретних напрямках; одні підрозділи можуть швидше вчитися, інші — гірше.
Зараз дуже ефективною історією для боротьби з російськими розвідувальними дронами є проєкт «Дронопад». Крім того, що ми глушимо ворожі дрони, — ми їх ще й знищуємо. Заглушили, знищили, забули — прекрасно.
— Яка ситуація із людським ресурсом у вашому підрозділі? Чи працює рекрутинг у вашому підрозділі? Які перспективи у вас є, посади?
— Як я вже казав, більшість посад хочемо закривати саме рекрутингом. У нас постійно з’являються вакансії, оскільки й батальйон, і бригада — успішні, тому і, зрозуміло, буде тенденція до розширення підрозділу.
Щодо затребуваних посад — нам потрібні оператори БПЛА, оператори радіотехнічної розвідки, оператори РЕБ. При цьому ми завжди кажемо, попередній бойовий досвід не є обов’язковим, головне — мотивація. Для нас важливо, щоб людина не загубилась, коли потрапить у військо. Підрозділ підтримає, навчить працювати із сучасними системами розвідки та допоможе ефективно нищити ворога.
Людей собі пробуємо шукати і через онлайн-платформи, і через рекрутингові центри, але чудово працює «циганська пошта», так зване сарафанне радіо.
А недавно до нас прийшов хлопець, бо прочитав статтю на сайті DOU і вирішив мобілізуватися.
Тому ми дуже стараємося піднімати впізнаваність бренду бригади — це прямо впливає і на рекрутинг, і на людський капітал підрозділу.
Також зараз ми в себе в батальйоні делегували частково рекрутинг на менші підрозділи — роти, взводи, навіть на рівень відділень. Так, саме цим підрозділам треба люди — і вони мають думати, як із ними працювати, де їх шукати; вони ж проводять співбесіди. Це той самий cultural fit, який працює і в цивільних компаніях: бо коли організм вимірюється сотнями людей, то в різних підрозділах однієї бригади можуть бути різні культурні нюанси. На це теж треба зважати.
— Чи читаєте щось у вільний час?
— Нині читаю «Біологію поведінки» Роберта Сапольські та есеї Юрія Шевельова, які упорядкував Євгеній Стасіневич.
— Що ви зробите найперше після кінця війни й вашої демобілізації, про що мрієте?
— Не маю ніякої особливої та конкретної мрії… Але точно знаю, що буду щасливим, бо з’явиться значно більше вільного часу. І мені вже цього достатньо буде, якщо я зможу просто повернутися в цивільне життя на цивільну роботу і наздогнати все те, що пропустив.
А ще я хочу після війни купити собі новий велосипед. Зараз просто сенсу немає, бо де я буду на ньому їздити?..
Фото з особистого архіву Павла Шабата та надані пресслужбою 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс»
@armyinformcomua
Від початку доби між українськими військами та російськими окупаційними силами відбулося 101 бойове зіткнення. Найбільше ворожих штурмів зафіксовано на Покровському, Південно—Слобожанському та Торецькому напрямках.
Воїни Залізної бригади оприлюднили «бойову хроніку» знищення російської піхоти на Харківщині.
Бійці 3-го механізованого батальйону Окремої президентської бригади провели унікальну рятувальну операцію, пішки та серед білого дня вивівши літню жінку та її онука з села Новогригорівка, що опинилося на лінії бойового зіткнення.
Українські захисники з бригади «Рубіж» поділилися спогадами про одну з найпекельніших операцій з порятунку поранених побратимів.
На Новопавлівському напрямку з літа тривають безперервні бої. Головна задача російських штурмовиків — «просочитися» крізь бойові порядки Сил оборони і — встановити прапор.
Міністр оборони України Денис Шмигаль та Міністр промисловості Данії Мортен Бьодсков обговорили реалізацію підписаного напередодні Меморандуму, який передбачає створення спільних оборонних виробництв на території Данії та запуск демонстраційного хабу для українських безпекових рішень.
від 25000 до 25000 грн
Черкаси
Державна прикордонна служба України
від 50000 до 120000 грн
Київ
66 ОМБр ім. князя Мстислава Хороброго
Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…