Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Те, що зароджувалося у 2022-23 роках як цивільна ініціатива для допомоги військовим, активно впроваджується вже всередині війська.
Комп’ютери, пластик, 3D-принтери та кілька фахівців, які вміють з усім цим працювати — цього достатньо, аби покривати велику кількість різноманітних потреб підрозділів безпілотних систем.
Як новітні технології допомагають створювати унікальні речі під конкретні задачі, АрміяInform поспілкувалася з військовослужбовцем 155 окремої механізованої бригади ім. Анни Київської Дмитром.
Команда майстрів 155 ОМБр розробляє та за допомогою 3D-принтерів створює різноманітні кріплення, унікальні боєприпаси, розробляє системи скидів та дистанційного мінування для дронів.
-
- Фото: Олександра Клижка / АрміяInform
-
- Фото: Олександра Клижка / АрміяInform
«Основна наша ціль — адаптація рішень, які вже існують. Бо масові рішення вони не завжди ефективні. Нам швидко треба перероблювати все під конкретні умови, або під конкретні задачі. Наприклад, був „скид-запальничка“ з максимальним об’ємом 1 літр чи 1,2 літра. А ми хочемо, аби було 2,5 літра. Ну ми взяли та переробили. Для того, аби скинути трохи більше. Аби підвищувати ефективність роботи», — розповідає Дмитро.
Найчастіше ініціаторами таких рішень є командири підрозділів БПАК, яким потрібно виконувати різні задачі. Саме вони просять щось модернізувати чи адаптувати, аби отримати максимальну ефективність в бою. Найчастіше — щось розробити під конкретні дрони чи боєприпаси. Або під певну задачу:
«Приїжджають хлопці й кажуть: „нам привезли ось таке. А ми хочемо зробити ось це“. Наприклад, дали їм десять мін до міномета калібру 120 мм. Нам для них потрібно зробити хвости. Окей. Подивилися варіанти, адаптували їх для таких мін і передаємо. Або приїжджає командир якогось відділення. Хочу такі й такі боєприпаси для „скидів“. Ми зробили й віддаємо тестувати».
Іноді доводиться робити і якісь специфічні речі, продовжує Дмитро. Адже далеко не все можна десь замовити. Або якщо і можна, то це коштуватиме великих грошей:
«Коли потрібно щось, чого немає у вільному доступі, то розробляємо самі. Наприклад, у нас було багато сервоприводів. Ми до них розробили „скиди“, які могли використовуватися саме з цими сервоприводами. І зараз ці „скиди“ активно використовуються. Також робили відстрочену ініціацію боєприпасу. Купили плати з таймерами, зробили „прищіпки“ і зробили декілька таких плат розриву. Одна плата коштує 1100 гривень, якщо їх десь замовляти. А ми їх можемо зробити за гривень 50».
Майстри працюють абсолютно з усіма типами дронів та знаходяться в постійному пошуку найкращих рішень чи підходів, говорить Дмитро. Звісно, що перед застосуванням все тестується, аби це було безпечно для екіпажів.
«Треба все ретельно перевіряти та тестувати. Аби все було зручно, зрозуміло та безпечно. За весь цей час у нас не було проблем із цим», — говорить Дмитро.
Він у війську з осені 2024 року. Каже, що займається майже тим самим, що робив у цивільному житті. Адже продовж останніх семи років працював програмістом. А до того займався моделюванням та архітектурою.
«Я одразу розповів чим можу займатися. І взяли в цей підрозділ. Розробляю 3D моделі, а також прошивкою, розробляю плати, адже маю досвід в програмуванні».
Розробка кріплень, систем скидів, створення таймерів на спрацювання боєприпасів — це далеко не повний перелік того, що розробляється та друкується на 3D-принтерах, говорить Дмитро. Роботи завжди дуже багато, адже запити від підрозділів не припиняються.
І все це лише частина роботи, яку роблять в майстерні дронів 155 окремої механізованої бригади ім. Анни Київської. Більше про роботу підрозділу можна прочитати в нашому попередньому репортажі:
