Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
В оперативних зведеннях з фронту періодично оприлюднюється інформація про те, як воїни Сил оборони знищують унікальні й найдорожчі зразки озброєння окупантів. Серед них і комплекси ППО ЗРК «Тор» різних модифікацій.
Утім, цей вид озброєння стоїть на службі й у підрозділах ЗСУ. Про історію створення і бойового застосування даних комплексів редакція АрміяInform попросила розповісти знаного дослідника військової техніки та озброєння, доктора історичних наук, професора кафедри гуманітарних наук Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрія Харука.
— Андрію Івановичу, у ваших розповідях про види озброєння ви завжди повідомляєте якісь цікавинки. А що такого виняткового можна сказати про ЗРК «Тор»?
— Дійсно, є у родоводі цієї зброї такий аспект. Після розпаду СРСР Збройні Сили України успадкували перший (тобто, взагалі найперший виготовлений) полковий комплект ЗРК «Тор», сформований у 1989 році. Він перебував на озброєнні 257-го зенітного ракетного полку, дислокованого в Яворові (Львівська область) і підпорядкованого командуванню 24-ї мотострілецької дивізії.
Полковий комплект становили 16 бойових машин 9А330, зведені в чотири батареї. Також батареї мали командні машини ПУ-12М (на базі колісного бронетранспортера БТР-60). Саме батарея є базовим військовим підрозділом системи «Тор».
Вона зазвичай веде бойову роботу самостійно, хоча також допускається централізований або змішаний режим управління — з боку начальника ППО дивізії або командира полку. Окрім бойових машин до складу комплексу входять допоміжні мобільні засоби на шасі вантажівок «Урал-4320» — транспортно-заряджальна 9Т231 і транспортна 9Т245.
— Давайте ще «погортаємо» сторінки історії «Торів» у ЗСУ…
— Служба ЗРК «Тор» у ЗС України виявилася недовгою. У 2002 році було вирішено зняти ці комплекси з озброєння та відправити на зберігання, а 257-й полк — розформувати. Основною причиною стало скорочення чисельності ЗС України, що в поєднанні з постійною нестачею фінансування робило недоцільним (як тоді вважали) утримання невеликої кількості нетипового озброєння.
За кілька років з’ясувалося, що з частини машин 9А330, які перебували на зберіганні, було викрадено електронні компоненти, що містили дорогоцінні метали. У цій справі судом були покарані двоє офіцерів, однак доля українських «Торів» здавалася вирішеною. Шанси на повернення їх до строю були мізерними — потрібні були запчастини, які можна було придбати лише в росії. Але цим ніхто не займався…
— Тобто на цих машинах було остаточно поставлено «хрест»?
— Не зовсім так. Ситуація змінилася після анексії Криму та початку російської агресії проти України на Донбасі. Намагаючись зміцнити протиповітряну оборону, вдалися до всіх доступних засобів — зокрема вирішено було відновити ЗРК «Тор».
У 2017 році на виставці озброєнь з нагоди Дня Незалежності був показаний відремонтований зенітний комплекс 9А330. Того ж дня, 24 серпня 2017 року, місія ОБСЄ зафіксувала присутність двох машин 9А330 (разом із трьома машинами «Оса-АКМ») поблизу села Касянівка на південному заході Донецької області.
За рік у параді 24 серпня в Києві вже взяли участь шість таких машин.
— І де були ці зразки поставлені на озброєння?
— Відремонтовані комплекси «Тор» надійшли на озброєння нового 39-го зенітного ракетного полку. Підрозділ розмістили у Володимирі-Волинському (нині — місто Володимир), у казармах колишнього 59-го зенітного ракетного полку, розформованого у 2012 році.
Рішення про відновлення підрозділу ППО у Володимирі було ухвалене ще в середині 2016 року. 39-й полк став одним із двох зенітних ракетних полків Сухопутних військ, створених після 2014 року. Загальна кількість таких полків зросла до чотирьох, але всі вони були озброєні ЗРК «Оса-АКМ», тільки частина з Володимира мала на озброєнні, поряд з ними, і комплекси «Тор».
За словами тодішнього головнокомандувача Збройних Сил України — начальника Генерального штабу ЗСУ Віктора Муженка, відновлення зенітних ракетних комплексів «Тор» дозволило «підвищити потенціал як ракетних підрозділів ППО Сухопутних військ України, так і всієї системи протиповітряної оборони держави».
— Чи вистачало потужностей у наших підприємств ВПК для підтримання на належному рівні цієї зброї?
— У 2020 році одне з провідних державних радіоремонтних підприємств оголосило про успішне проведення капітального ремонту ЗРК 9К330 «Тор». У певній модернізації цього бойового приладдя брали участь також майстри іще трьох державних установ та фахівці одного з науково-дослідних інститутів.
Звідки вдалося отримати відсутні компоненти — питання залишається без відповіді. Але в листопаді 2021 року на полігоні Ягорлик (Херсонська область) відбулися випробувальні стрільби відремонтованих комплексів «Тор» — якраз вчасно до російського вторгнення.
— І як саме застосовувалися ці комплекси після ворожої широкомасштабної навали?
— Першим завданням для 39-го полку після 24 лютого 2022 року стало забезпечення ППО Рівненської атомної електростанції, розташованої неподалік кордону з Білоруссю.
Після зменшення загрози з півночі полк перекинули на Запорізький напрямок. Тут комплекси «Тор» вели інтенсивну бойову роботу. Одне з їхніх завдань — прикриття підрозділів 43-ї окремої артилерійської бригади, озброєної самохідними гарматами 2С7 «Піон».
Один із військовослужбовців 39-го полку розповідав: «Як тільки починають бити „Піони“ — ми знаємо, що час вирушати. Робимо чай і заводимо машини — бо незабаром з’явиться російський дрон…»
Саме боротьба з ворожими БПЛА стала головним завданням українських «Торів». На рахунку цих ЗРК із 39-го полку, наскільки мені відомо, не було жодного ураженого літака чи гелікоптера. Але зате — кілька десятків знищених дронів різних типів.
Проблем додавало застаріле обладнання. Ракети, які були в розпорядженні 39-го полку, були виготовлені ще в середині 1980-х. Вони належать до найперших серій, і навіть старші за самі бойові машини. Через це часто траплялися ситуації, коли ракета після пуску не «ловить» сигнал наведення і не влучає в ціль. Проблеми виникали і з шасі, але з ними особовий склад полку справлявся.
— Наша редакція неодноразово розповідала про вдалі атаки бійців Сил оборони на російські комплекси. Напевне, і серед наших подібних бойових машин були такі, що зазнали пошкоджень?
— Єдина наразі втрата української бойової машини 9А330 мала місце 26 квітня 2023 року в Херсонській області. Комплекс зазнав ураження баражувальним боєприпасом «Ланцет».
При цьому екіпаж залишився живим, а саму машину на порталі oryxspioenkop було позначено не як знищену, а лише пошкоджену. Ця ситуація вказала на одну з головних вад ранніх варіантів ЗРК «Тор» — нездатність вести бойову роботу під час руху.
— Наскільки мені відомо, ці комплекси постачалися і за межі колишнього СРСР. Чи входили вони до пакетів іноземної допомоги Україні?
— Українська влада вживала зусиль для збільшення кількості наявних ЗРК «Тор». Кандидатами на поставку додаткових ЗРК були дві європейські країни, що мають комплекси «Тор-М1» — Греція (21 машина в сухопутних військах та чотири — в повітряних силах; батареї також мають командні пункти «Ранжир») і Кіпр (шість машин, отриманих від Греції в межах обміну на комплекси С-300ПМУ-1).
На жаль, спроби отримати комплекси «Тор-М1» від цих держав не мали успіху — ні шляхом двосторонніх контактів, ні за посередництва США.
— Але наш арсенал таки поповнювався подібними ЗРК…
— Дійсно, у цій ситуації єдиним джерелом «нових» «Торів» для ЗС України виявилася… армія росії! Серед трофеїв, здобутих українськими військами, — сім машин 9А330 «Тор», одна — 9А331 «Тор-М1» і дві — 9А331М «Тор-М2».
Деяка частина з них дісталася в пошкодженому стані (особливо це стосується машин 9А330), але інші потрапили до українців у цілком придатному для використання вигляді. У червні 2023 року з’явилося відео, на якому зафіксовано запуск ракет з «українізованого» комплексу «Тор-М2».
