Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
У другій декаді травня у польському Кракові пройшов виставковий форум European Defence Innovation Days 2025 (EDID25).
Цей захід, організований European Defence Agency, збирає представників національних адміністрацій, збройних сил, європейських інститутів, промисловості та дослідницьких організацій.
Мета форуму — поєднати інноваторів з усієї Європи з державними та кінцевими користувачами, а також надати платформу для партнерства та діалогу. На скільки цей захід цікавий вітчизняним виробникам редакція АрміяInform попросила розповісти учасника виставки, знаного військового експерта, заступника гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ Анатолія Храпчинського.
— Що загалом являє собою ця виставка?
— Defence Innovation Days в сучасних умовах, це вже не просто виставка. По-перше, це дзеркало того, як змінюється сучасна війна, а по-друге, це як ми шукаємо відповіді на ці виклики. І як глибоко Європа оцінює технологічність цієї війни.
Це місце, де технології можуть стикатися з реальністю фронту, де розробки не для вітрин, а для життя. І саме тут українська оборонка виглядає не як країна, що наздоганяє, а як рівний гравець з рішеннями, які вже пройшли бойове хрещення. І можуть навчити наших європейських колег новому погляду на війну.
Для нас цей захід став не просто показом м’язів, а пошук партнерів, союзників. Бо війна XXI століття виграється не лише зброєю, а синхронізованими екосистемами інновацій. І тут, у Кракові, ми шукали не тільки ринки, а партнерів, із якими можна створювати спільне майбутнє безпеки.
— Які проривні технології були представлені на цьогорічному заході?
— Робособака вже як талісман усіх оборонних виставок. Кожного разу з’являється в центрі уваги, позує для фото і нагадує: майбутнє поруч. Але, здається, цього разу він сам трохи ніяковів, бо опинився серед систем, які справді змінюють війну. Не футуризм для вітрин, а інженерія, народжена в окопах, це я про український павільйон.
Але щодо проривних технологій, то тут ми побачили уніфіковані системи, що дозволяють одному оператору одночасно контролювати різни типи зброї; автономні дрони, які діють, мов зграя, самостійно, швидко, злагоджено; бойові системи з інтегрованим штучним інтелектом, що приймають рішення швидше, ніж встигає зреагувати людина. Ці технології не просто відповідають на виклики — вони задають нову тактику. Але звісно що більшість з цього це лише верхівка айсберга, велика кількість виробників залишає поза лаштунками головні і цікаві рішення.
— Чому поза лаштунками, бояться конкуренції?
— Це не про конкуренцію це більше про безпеку, тому що більшість цікавих речей починається після підписання NDA. В умовах сучасних можливостей доступності штучного інтелекту, якій нещодавно розробив самостійно працюючий реактивний двигун, виглядає трохи дивно. Але на мою думку головне зараз тактика застосування та стратегічне бачення цілій на лінії бойового зіткнення. Перемагає той хто бачить майбутнє і робить зброю з можливістю виконувати бойові завдання у цьому майбутньому.
— Які технології представили українські компанії, і які з них привернули найбільшу увагу міжнародних партнерів?
— 12 оборонних компаній України були представлені на Defence Innovation Days у Кракові ми привезли не концепти, а вже перевірені на фронті технології. Тому це були не просто експонати, або макети, це ті речі які вже рятують життя і змінюють правила гри в сучасній війні.
Серед рішень, які викликали найбільший інтерес міжнародних партнерів, були це FPV-дрони з автонаведенням — зокрема з інтегрованими системами комп’ютерного зору, які вражають ціль без прямої участі оператора. Морські дрони, що не лише атакують кораблі, а вже навчилися збивати повітряні цілі — це буквально новий клас зброї.
Українські аналоги «Мавіків» та «Матріксів», створені повністю на вітчизняній електроніці — це те, що забезпечує стійкість до імпортних ризиків. НРК (наземні роботизовані комплекси), які змінили концепцію фронтової логістики та дозволили не тільки дистанційне мінування, а і створення огневих точок.
Міжнародні партнери побачили в українських рішеннях не лише інновацію, а й унікальний бойовий досвід, на якому ці технології зростали. І це те, чим ми сильні — здатністю перетворювати виклики у прориви.
— Які виклики стоять перед оборонними підприємствами Європи у впровадженні своїх рішень?
— Оборонні підприємства Європи сьогодні стоять перед викликом, якого ще вчора не було на горизонті. Багато з них десятиліттями працювали в логіці мирного часу, повільного R&D, довгих тендерів і стандартизації під натівські процедури. Вони розвивалися у напрямку, що був зручним і передбачуваним, де війна це радше гіпотеза, ніж щоденна реальність. Але повномасштабна війна в Україні різко змусила переосмислити цю інерцію.
Майбутнє прийшло раптово і виявилося зовсім не таким, як його малювали у презентаціях. Тепер перевагу мають не ті, хто може виготовити ідеальну систему через п’ять років, а ті, хто здатен дати робоче рішення вже завтра.
Європейський ОПК змушений адаптуватися до нової логіки: не ідеальної зброї, а ефективної; не універсального циклу, а гнучкої інтеграції. Класичні танки, гаубиці, БМП усе це залишається важливим, але навіть вони вже потребують цифрової «надбудови»: ШІ, дронів-партнерів, інтеграції з польовими мережами даних.
— Як країни ЄС координують свої зусилля у сфері оборонних інновацій?
— Координація зусиль ЄС у сфері оборонних інновацій набирає нових обертів, особливо після саміту DFNC2: EU Edition у Брюсселі, де було чітко окреслено курс на об’єднання європейської технологічної та промислової бази у сфері безпеки. ЄС просуває ініціативи через EDA (Європейське агентство оборони), створює фонди, як-от European Defence Fund, і запускає проєкти спільного R&D, щоб уникнути фрагментації зусиль.
Країни-члени, що раніше діяли автономно, нині вимушені навчитися мислити як одне оборонне ціле з єдиною інфраструктурою, спільними стандартами й оперативною сумісністю. І тут досвід України стає каталізатором цього процесу: наші рішення стають не лише джерелом інновацій, а й маркером реальних потреб сучасного поля бою.
— Які перспективи співпраці між Україною та ЄС у сфері оборонних технологій?
— Перспективи співпраці між Україною та ЄС у сфері оборонних технологій сьогодні як ніколи реальні та стратегічно необхідні. Вже підписано низку меморандумів про наміри, налагоджено прямий діалог між українськими і європейськими компаніями, створюються спільні R&D ініціативи.
Але головне це те, що формується новий тип партнерства, де Україна виступає не лише як виробничий майданчик, а як джерело бойового досвіду, інженерної креативності та стратегічної гнучкості. Європа шукає рішень, а Україна має відповіді, що народжуються в умовах війни швидкі, практичні, масштабовані.
Саме тому настав час перейти від ситуативних проєктів до створення інженерної ставки на базі України, постійного центру воєнних інновацій, де разом працюватимуть українські і європейські фахівці.
Така ставка має включати аналітичний центр, який транслюватиме бойовий досвід у технічні завдання, прогнозуватиме потреби майбутніх конфліктів і координуватиме міжгалузеві команди. Це місце, де реальна війна перетворюється на системне планування не лише для перемоги України, а й для посилення європейської оборонної архітектури загалом.
