Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
«Коли по нашій піхоті вже не стріляють з того квадрата — значить, ми зробили своє», — так скромно описує результат своєї роботи молодший сержант на псевдо «Сніг». Він — бусоліст і коригувальник вогню артилерії, той, хто залишається в тіні, але чия точність і професіоналізм дозволяють гарматам «бачити» ціль і нищити ворога.
Про особливості цієї надважливої роботи розповіли на сторінці 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України «Рейд».
«Сніг» переконаний, що бусоль — це не просто прилад, а основа точності артилерії. «GPS можуть заглушити, зв’язок може зникнути. А бусоль працює завжди. Виводиш напрямок по сонцю, по орієнтиру, навіть по магнітній стрілці. І тоді гармата „бачить“, куди бити», — пояснює він.
Його позиція — це або висота, або капонір, або приховане спостережне місце. Звідти, через вузьке віконце в укритті, «Сніг» спостерігав за спалахами ворожої артилерії. «Коли починала працювати ворожа артилерія, я ловив спалах — і вмикав секундомір. Фіксував прихід — зупиняв. Час до розриву — це відстань. А бусоль давала мені кут. Цього вистачало, щоб передати координати нашим великим калібрам. І вони вже накривали», — ділиться він методом виявлення ворога.
«Осліп, з очей текла кров — а він три доби вів поранених»: неймовірна історія нацгвардійця Віталія з Покровського напрямку
Робота коригувальника — це постійна небезпека та величезна відповідальність. Орієнтири часто вводять в оману, а над головою можуть одночасно літати дрони, вимагаючи миттєвих рішень. «Місцевість — це не просто фон. Якщо я неправильно визначив точку — гармати вже направлені не туди. А це ризик для своїх. Тому я завжди себе переперевіряю: по дереву, по лінії посадки, по тіні. Це копітка робота, але вона рятує в умовах інтенсивних боїв», — додає «Сніг».
Навіть коли немає зв’язку або «очі аеророзвідки» зайняті іншими завданнями, а піхота по рації передає про рух ворога, «Сніг» діє самостійно, забезпечуючи артилерійську підтримку. Він підкреслює, що коригувальник — це «очі артилерії», і навіть з дроном потрібна людина, яка розуміє місцевість. «Якщо я помилюся в координації — відпрацюють не туди. І тоді до нашої піхоти можуть підійти впритул. Тому я маю знати кожен рівчак, кожну балку», — пояснює він.
Як повідомляла АрміяInform, на Покровському напрямку, в зоні відповідальності бригади «Спартан», безперестанний рух вперед російських штурмовиків. У декілька разів збільшилась кількість ворожих FPV-дронів, які залітають глибоко в тил.
