Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
«Він вірить у мене, як свою захисницю», — з теплотою говорить сержант Катерина про свого 5-річного сина. Саме він є її «підтримкою № 1» та головною мотивацією служити бойовим медиком в одній з бригад тактичної авіації, щоденно рятуючи життя та, за потреби, беручи до рук РПГ чи ПЗРК.
Про шлях від цивільної медсестри до універсального воїна розповіли на сторінці Повітряного командування «Центр» Повітряних Сил ЗС України.
Катерина, яка до повномасштабного вторгнення 6 років працювала в терапевтичному відділенні, у свої 26 років свідомо обрала піксель. «Я себе налаштувала: як би важко не було, з усім впораюся!» — каже вона, і зараз «надзвичайно щаслива», що служить у легендарній 40-й бригаді тактичної авіації «Привид Києва».
Як медик, вона постійно зі своїми бійцями, але її навички значно ширші. «Особисто я за два роки служби опанувала всі види стрілецької зброї. Особливо подобається працювати з РПГ та ПЗРК. Бо маємо бути готові до будь-яких ситуацій», — ділиться сержант. Вона на рівні з чоловіками долає смугу перешкод та чергувала у складі мобільних вогневих груп.
Катерина відзначає значне покращення української військової медицини, нові протоколи та якісні аптечки. Але головне, на її думку, навчити бійців такмеду: «Медик не завжди зможе бути поруч. Тому, в першу чергу, вони самі відповідальні за свої життя».
Окрім бойових завдань, вона знаходить час і для підтримки родин військовослужбовців, заспокоюючи дружин, коли ті хвилюються за своїх чоловіків. А джерело її власної невичерпної мотивації — це її дитина. «Лише опинившись у війську, я здобула почуття спокою, бо можу захистити свою родину», — зізнається Катерина.
Водночас вона не розуміє чоловіків, які ухиляються від захисту Батьківщини. «Не можеш воювати, то знайди собі цивільний фах, який безпосередньо допомагає війську… Сама собою Перемога не прийде», — твердо переконана бойова медикиня.
Як повідомляла АрміяInform, з перших днів служби в роті вогневої підтримки боєць із позивним «Малий» мав чітку мету — знищувати ворожі машини. Його зброя — український протитанковий ракетний комплекс «Стугна». Його дорога — від першої теорії до реальних боїв, де іноді доводиться не лише заряджати ракету, а й зачищати будівлі.
