19 липня цього року 147-ма окрема артилерійська бригада, яка входить до 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України,…
Він залишив роботу автомеханіка на Сумщині та заняття волонтерством, щоб стати оператором БПЛА в одній з найдосвідченіших гірсько-штурмових бригад. Пройшов навчання в Польщі, а потім — жорстокі випробування фронтом, зокрема атаку ворожих дронів на оптоволокні, з якої дивом вийшов без поранень.
Сьогодні Артем на псевдо «Ігнат» майстерно керує «матрацом» (БПЛА Matrice), ретранслюючи сигнал для FPV-дронів, а його головна мотивація — 6-річний молодший брат, заради мирного майбутнього якого він готовий воювати до Перемоги.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Артем «Ігнат», родом із Сумщини, до повномасштабного вторгнення займався ремонтом та продажем автомобілів. Коли почалася війна, він, як і багато українців, спочатку долучився до волонтерства — возив військовим масксітки, продукти та інші необхідні речі.
Проте згодом, за прикладом старшого товариша Богдана «Батона», який вже служив у 128-й ОГШБр, вирішив і сам стати до лав ЗСУ. «Мій товариш став для мене прикладом, я підписав контракт з підрозділом безпілотників 128 ОГШБр, і тепер ми з Богданом… служимо разом», — пояснює Артем. Цікаво, що він ніколи не проходив строкову службу, фактично «відкосивши» від неї, але коли прийшов час захищати країну, сумнівів не мав.
Базову військову підготовку «Ігнат» пройшов у Польщі, вперше потрапивши за кордон. Там новобранців готували як піхотинців: штурмувати посадки, заїжджати на «бехах» на позиції, надавати першу допомогу. Лише після повернення в Україну він пройшов спеціальне навчання на оператора БПЛА і потрапив до бригади.
Сьогодні Артем працює на БПЛА Matrice, ретранслюючи сигнал та збільшуючи робочу відстань для FPV-дронів, які завдають величезної шкоди росіянам. Але ця робота надзвичайно небезпечна, адже ворог також полює на українських операторів.
Під час одного з бойових виїздів ранньою весною, коли «зеленка» ще не прикривала позиції, точку вильоту екіпажу «Ігната» виявив російський розвіддрон. «Ми встигли зробити тільки один виліт, як почало „прилітати“. Це були дрони на оптоволокні (наша позиція за 4 кілометри від лінії фронту, в межах їх досяжності)», — згадує Артем. Такі дрони, керовані через оптоволоконний кабель, не вразливі для засобів РЕБ.
«Після першого прильоту ми сховалися в бліндажі, і нас по суті врятував довгий коридор — наступні дрони, що залітали, вибухали в ньому, а не безпосередньо в укритті. Але це було дуже „стрьомно“ — після чергового вибуху в мене аж потемніло в очах».
Ворожий «Мавік» спостерігав за ними з неба. Українські бійці дочекалися, поки в нього закінчиться заряд, і в короткий проміжок, поки не прилетів наступний розвідник, вискочили з напівзруйнованого бліндажа й відійшли. «Потім побачили їхнє відео, поширене в соцмережах. Вибухи виглядали дуже феєрично, думаю, росіяни були впевнені, що всі ми загинули. А ми вийшли звідти без поранень, правда, кожен із нас отримав контузію», — розповідає «Ігнат».
Річний контракт Артема скоро закінчується, але він розуміє, що доведеться воювати до кінця воєнного стану. І для цього в нього є найсильніша мотивація.
«У мене вдома молодший брат, йому всього 6 років. Моє рідне місто періодично обстрілюють росіяни, і брату з батьками доводиться ховатися в підвалі. Я воюю за нього і всіх інших дітей, котрі тільки починають свої життя…» — ділиться він найпотаємнішим.
Як повідомляла АрміяInform, уперше він потрапив на війну вісімнадцятирічним. Було літо 2016-го, він щойно підписав контракт і поїхав на Донбас у складі розвідки. Пройшов АТО та ООС, звільнився, повернувся до мирного життя. Але в лютому 2022-го російське вторгнення застало його в Польщі — на роботі. За кілька днів він уже був удома. Ще за кілька — знову у формі.
