У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Російська пропаганда знову сягнула дна, а потім постукала знизу.
Цього разу об’єктом інформаційної атаки стало прикордонне українське військо, що «звірствувало» на Курщині — за версією кремлівських вигадників. Улюблений рупор кремля, володимир соловйов, з характерною для нього театральністю заявив: мовляв, у селі Руське Порічне знайшли… голову дитини, відокремлену від тіла.
Зупинімося тут. Перепочиньмо. Тепер уяви: в ефірі федерального телеканалу, який називає себе серйозним медіа, дорослий чоловік з дипломом і костюмом цілком серйозно говорить про «голову дитини». Без кадрів, без доказів, без розслідування. Зате з максимальним рівнем істерики.
Мертві душі — версія 2025
У російських фейків давно немає меж. Якщо раніше для пропагандистських маніпуляцій достатньо було перекрученого відео чи старої фотографії, то тепер — голова. Дитяча. Без контексту. Без тіла. Просто — голова. Бо треба щось терміново вкинути на тлі дипломатичних перемовин у Європі.
ЄС вкотре зібрався обговорювати посилення допомоги Україні, і саме в цей момент соловйов дістає зі своєї уявної валізи найстрашніший зомбі-ляк — «злочини ЗСУ». Нічого нового: стандартний набір жахіть, яких ніхто не бачив, але всі зобов’язані боятись.
Залякування для експортної аудиторії
Щоб картинка була повнішою, соловйов приправив вигадану «жорстокість» погрозами. В ефірі прозвучало пряме попередження: мовляв, якщо Європа «втрутиться в конфлікт», російські ракети полетять по її містах.
Серйозно? Країна, що воює лопатами й шукає чіпи в мікрохвильовках, погрожує знищити Берлін і Париж? Та навіть власний Бєлгород не здатна втримати в безпеці. Але головне — зняти з себе відповідальність, створити картинку, де росія — захисник, а Україна — «звір».
Пропаганда на межі фантасмагорії
Цей випадок — черговий приклад російської пропагандистської технології, де головна мета — не правдивість, а ефект. Драма, кров, страх — усе це добре продається телевізійній аудиторії, яка давно втратила зв’язок з реальністю.
Голова дитини? Будь ласка. Завтра буде бабуся з кулеметом, післязавтра — танк у школі. Фантазія кремлівських сценаристів безмежна, особливо коли потрібно перекрити чергові військові провали чи пояснити, чому на кордоні щось знову палає.
Не повіриш — вигадав
Це не журналістика, не аналітика й не розслідування. Це — дешевий театр, де головний актор давно забув, де сцена, а де реальність. Україна бореться за своє виживання, а росія — за збереження міфу про свою правоту. І фейки на кшталт «голови дитини» — це просто ще одна спроба змусити світ повірити в жахіття, яких не існує.
Тільки от проблема в тому, що світ змінився. І навіть найстрашніша вигадка вже не працює без фактів. А факти — на боці тих, хто не бреше головами.
