Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Обіцянки російської окупаційної влади про «відновлення» та «нормалізацію життя» на тимчасово захоплених територіях Луганщини щоразу розбиваються об сувору реальність. У Сіверськодонецьку, попри гучні заяви загарбників і спроби зімітувати господарську діяльність, щонайменше 360 багатоповерхівок досі залишаються без централізованого опалення.
Про це повідомив начальник Луганської обласної військової адміністрації Олексій Харченко.
Йдеться саме про вцілілі будинки, де ще мешкають люди. Зруйновані російськими штурмами об’єкти в цю статистику навіть не входять.
Ситуація з підготовкою до нового опалювального сезону в тимчасово окупованому Сіверськодонецьку залишається критичною.
«Попри численні заяви окупантів і їхні намагання щось полагодити, щонайменше 360 багатоповерхівок не під’єднані до теплового контуру», — наголосив Олексій Харченко.
Ці цифри стосуються саме тих будинків, які зберегли цілісність після обстрілів та штурмів і де люди змушені виживати в умовах фактичної гуманітарної катастрофи.
Основна причина критичної ситуації — масштабні руйнування теплової інфраструктури. Для відновлення теплопостачання окупаційній владі довелося б замінити близько 40 кілометрів пошкоджених під час боїв труб.
Це колосальний обсяг робіт, який потребує значних ресурсів, часу та — що найголовніше — реального бажання займатися відновленням, а не лише створювати ілюзію «турботи» на пропагандистських зведеннях.
Історія Сіверськодонецька — ще одне підтвердження справжнього ставлення росії до окупованих територій. Замість системної роботи над відновленням критичної інфраструктури загарбники обмежуються показовими «ремонтами» для телевізійної картинки. Або ж узагалі ігнорують нагальні проблеми, як це вже траплялося з багатьма селами Луганщини, викресленими з окупаційних «програм розвитку».
Як повідомляла АрміяInform, на п’ятий рік окупації кремль нарешті спромігся згадати про «розвиток» сільських територій на Луганщині. Але з «відновленням» — як завжди, по-російськи: у програму на 2026 рік потрапили лише ті населені пункти, які бойові дії майже не зачепили. Про зруйновані села — ні слова, ні копійки.
