Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Поїздки на танку до магазину за горілкою, п’яні дебоші, бійки та домагання до місцевих дівчат — такі реалії життя російського прикордоння, яке «захищає» власна армія. У черговому перехопленні телефонної розмови, оприлюдненому соціальним проєктом «Хочу жить», мешканка Бєлгородської області скаржиться військовослужбовцю рф на безчинства, які його товариші по службі влаштовують у тилових селах.
Перехоплення оприлюднили в соціальному проєкті «Хочу жить», ініційованому Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими спільно з ГУР МО України.
«Що хочуть — те й роблять»: будні «визволителів»
У телефонній розмові, запис якої поширив проєкт «Хочу жить», жінка з Бєлгородщини розповідає знайомому російському солдату про поведінку військових, які дислокуються в її районі. Коли той згадує, що його побратими раніше їздили на танку по горілку, жінка підтверджує: подібне трапляється регулярно.
За її словами, в її селі Бубново та сусідніх населених пунктах солдати влаштовують справжній терор:
«Розповідали, як вони напилися й тинялися селом. Шукали дівчат — молоденьких їм подавай! Люди там „Караул!“ кричали», — обурено ділиться вона.
Військові, за її словами, почуваються повністю безкарно:
«П’яні вештаються по селу — і по Халані, і тут по Піщаному. Б’ються просто на очах у людей».
Як приклад їхнього «культурного дозвілля» вона згадує епізод, коли п’яні військові «на все Піщане хором співали „Катюшу“».
Російський військовий, з яким говорить жінка, сам наразі перебуває в тилу після поранення й, за його словами, займається ремонтом техніки. Він скаржиться на ситуацію на фронті:
«Захоплення ніякого немає… Ще не вистачало, щоб знову туди загнали».
У проєкті «Хочу жить» зазначають: мешканці російського прикордоння на власному досвіді переконуються, що таке «захист» від російської армії. Йдеться не лише про бомбардування, коли ВКС рф скидають авіабомби на голови власних громадян, а й про повсякденну поведінку п’яних і розгнузданих військових у тилу.
«Дивлячись на те, що російська армія зробила з українською Суджею, — іронізують автори, — співи „Катюші“ у виконанні п’яної армії в селах Бєлгородської й Курської областей — ще не найгірший сценарій».
«Як армія мародерів і ґвалтівників ставиться до мирного населення — неважливо, свого чи чужого — ми добре знаємо», — резюмують у проєкті.
Як повідомляла АрміяInform, чотири роки рабства на цегельному заводі в Дагестані, примус до служби в армії росії, розстріли власних солдатів за непокору, штурми на милицях і спроба ліквідації своїм же дроном під час втечі — разючу історію свого порятунку через здачу в український полон розповів білорус Євген Каменьков.
