А відтак — і наближення українського військового взуття до стандартів НАТО. АрміяInform запитала в Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міноборони України…
Двічі граната падала поруч і не розривалася, одна з них — прямо на груди. Ворожий маячок для артилерії, скинутий на нього, теж не спрацював. Пройшовши крізь пекло під щільним вогнем дронів та артилерії, бувши пораненим, аргентинський доброволець Маркус не лише вижив сам, але й допоміг пораненому побратиму та зміг дістатися до своїх. Його історія — це неймовірне свідчення стійкості, вдачі та незламної волі до життя.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 2-го Інтернаціонального Легіону оборони України.
31-річний Маркус прибув до України рік тому. Колишній військовий аргентинської армії (4 роки служби) та медбрат, він вирішив долучитися до боротьби українського народу після смерті матері, реалізувавши своє давнє бажання бути військовим та допомогти країні, за подіями в якій він стежив ще з 2014 року, коли росія окупувала Крим.
На початку січня 2025 року група Маркуса, до якої входили ще двоє бразильців та шотландець, поверталася з п’ятиденного перебування на позиціях на Покровському напрямку. За триста метрів до точки, звідки їх мали забрати, бійці помітили ворожі дрони.
«Одна скинута безпілотником граната поранила Маркусу коліно, інша — поранила шотландця,» — йдеться у розповіді. Поки один із бразильців накладав Маркусу турнікет, ще одна граната впала поруч, але не вибухнула. Бразильські побратими відтягли поранених у більш приховане місце та вирушили за підмогою, але ворог підняв у небо ще більше дронів, унеможливлюючи швидку евакуацію.
Залишившись удвох із пораненим шотландцем під безперервною загрозою, Маркус, за його словами, лежав, поцілував свій хрестик і звернувся до Бога: «Боже, якщо сьогодні цей день, то зроби так, щоб усе сталося швидко й безболісно».
І саме після цих слів, розповідає він, сталося неймовірне: «Мені на груди падає граната і не розривається. Я подумав, що певно то не мій день (помирати)».
Була друга година ночі. Маркус, не втрачаючи самовладання, одягнув пончо, щоб сховатися від ворожих тепловізорів, взяв палицю для опори і дістався до пораненого шотландця, якого росіяни не бачили під великим деревом. Він накрив побратима своїм пончо і вирішив спробувати пробитися до своїх позицій.
Шлях назад був не менш небезпечним. Під час руху на Маркуса з дрона скинули чорну капсулу, яка також не розірвалася — виявилося, це був маячок для наведення артилерії. Невдовзі один зі снарядів розірвався близько, поламавши йому ребра. Ще один дрон скинув чергову гранату.
Щоб мати змогу йти, Маркус був змушений трохи відпустити турнікет на пораненій нозі, через що почалася сильна кровотеча. «Й напевно ворог подумав, що я стік остаточно й помер, бо було багато крові — і почав шукати дроном шотландця,» — припускає він. Скориставшись цим, він знову затягнув турнікет і, попри важкі поранення, зміг подолати близько 600 метрів до українських позицій.
Шотландського побратима вдалося евакуювати пізніше; він вижив, але, на жаль, втратив вісім пальців. Маркусу зробили чотири операції на коліні, і він висловлює глибоку вдячність українським медикам за їхню роботу.
Головною мотивацією вижити для нього була думка про сім’ю та трьох дітей: «Я вірив, що побачу їх знову. І я зробив усе, щоб це сталося». Зараз боєць проходить реабілітацію.
Як повідомляла АрміяInform, Сергій на псевдо «Клінт» — 32-річний хлопець з Черкас, який з 2023 року у складі 58 мотопіхотної бригади Сухопутні війська ЗС України пройшов нелегкий шлях, зокрема пережив запеклі бої під населеним пунктом Урожайне, що на Донеччині.
