Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Подбати про поранених і визволених з полону та членів їхніх родин спроможні насамперед ті, хто сам має досвід поранення чи перебування в полоні. Тому для комплектування складу служб супроводу в Збройних Силах України запрошують насамперед військовослужбовців, які пройшли полон або отримали інвалідність та повернулися до служби.
Про це йшлося під час брифінгу Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗС України на тему «Стан впровадження служб супроводу у Збройних Силах України» в Укрінформ.
Впровадження служби супроводу в ЗС Україні триває з 1 жовтня 2024 року. За цей час затверджено «Концепцію впровадження соціального супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей у системі цивільно-військового співробітництва», розроблено та затверджено відповідну Дорожню карту.
Одним із досягнень став запуск інформаційної платформи «На зв’язку», яка об’єднує послуги держави, громадськості, волонтерських ініціатив та бізнесу для підтримки військових і членів їхніх родин. Ця платформа вже стала корисним інструментом для пошуку інформації, взаємодії з фахівцями та реалізації соціальних гарантій.
Впровадження та масштабування служби супроводу в ЗС України розглядається як «створення дієвої системи, дієвого інструменту щодо підтримки наших військовослужбовців під час проходження ними служби, під час виконання ними бойових завдань, а також надання підтримки членам їх родин і членам сімей загиблих та зниклих без вісти», — наголосив начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗС України полковник Олександр Кутков.
З огляду на це відбувається реформування організаційно-штатної структури підрозділів цивільно-військового співробітництва та соціальної роботи, зокрема розгорнуто ефективну вертикаль до тактичного рівня бригад, полків та, у перспективі, батальйонів.
Також передбачено впровадження фахівців супроводу цивільно-військового співробітництва у закладах охорони здоров’я та розширення патронатної практики в обласних та районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки для допомоги пораненим у реалізації їхніх соціальних гарантій.
Для цього організовано підготовку фахівців нового покоління, навчання та підвищення кваліфікації яких відбувається на базі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. «Система підготовки у нас постійно оновлюється, після кожного курсу ми проводимо аналіз підготовки і кожного разу її вдосконалюємо», — підкреслив Олександр Кутков.
Пріоритет під час комплектування служб супроводу надається військовослужбовцям, які пройшли полон або отримали інвалідність і повернулись до служби, оскільки саме вони краще за будь-кого іншого розуміють потреби своїх побратимів та стають обличчям нової системи підтримки у Збройних Силах.
Одним із таких людей є штаб-сержант штабу бригади Служби супроводу 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Олексій Попович. Зазнавши важкого поранення та пройшовши всі етапи від евакуації до реабілітації, він повернувся на службу і надає підтримку іншим військовослужбовцям.
«В службі цивільно-військового співробітництва нашої бригади всі хлопці, які працюють — це і солдати, й офіцери — це люди, які пройшли самі досвід поранення… Всі мають досвід, як це відбувається — „еваки“, лікування, виплати і так далі. Ці всі етапи ми проходили, ми їх знаємо зсередини. Ми їх самостійно вивчили на собі і знаємо цю проблематику», — зауважив він.
За словами Олексія Поповича те «відчуття плеча» та взаємопідтримки, яке вже існує зараз у межах системи патронатної служби між різними бригадами, тішить серце і надає надзвичайне натхнення до праці. А вдячність військових за підтримку та відчуття того, що вони потрібні, а не покинуті напризволяще, годі переоцінити.
Тож він запросив військових, які самі зазнали поранень чи пройшли полон, повертатися на службу і ставати тими, хто буде підтримувати та допомагати побратимам, які того потребують. Система служб супроводу цивільно-військового співробітництва
«Служби супроводу — це ті місточки у військових частинах, які забезпечують співпрацю з цивільними лікарнями та зі шпиталями, з нашими громадськими об’єднаннями, благодійними фондами», — підкреслила координатор та викладач навчання Служб супроводу Сил оборони Оксана Корчинська.
Вона наголосила, що аналоги служб супроводу цивільно-військового співробітництва необхідні в усіх Силах оборони України, «тому що питань завжди дуже багато. На жаль, наші військовослужбовці не в змозі знати всі законодавчі акти, які приймаються, в тому числі, на їхній захист».
Оксана Корчинська ще раз наголосила, що військові, які зазнали поранень та визнані непридатними до військової служби, мають право і змогу за власним бажанням та згодою командира продовжити службу у межах служб підтримки цивільно-військового співробітництва, щоб допомагати
«Потрібні люди, які в шпиталях військових могли б представляти цивільно-військову співпрацю і турбуватися та слідкувати, щоб всі були оформлені, щоб довідки вчасно у військові частини надавалися. Тобто повний сервіс для пораненого бійця, для родини зниклого без вісти, для полоненого щоб ці служби супроводу забезпечували», — зазначила вона.
«Я надзвичайно рада, що наш досвід став основою для досвіду всієї армії, всіх Сил оборони. Неймовірно раді, тому що коли ми це все починали ще в 2014 році, то не були впевнені, що Збройні Сили приєднаються до нас і будуть розуміти важливість турботи про пораненого, турботи про родин загиблих», — розповіла про власний досвід створення патронатної служби у батальйоні «Азов» офіцер цивільно-військового співробітництва 3 окремої штурмової бригади Олена Толкачова.
Вона наголосила, що попередній досвід створення та роботи патронатної служби батальйону «Азов» за часів АТО / ООС виявився надзвичайно корисним та запотребуваним після початку широкомасштабного вторгнення іншими військовими частинами як Збройних Сил України, так Сил оборони України в цілому.
«Для нас важливо щоб кожен, навіть дуже важко поранений боєць мав змогу бути корисним у своєму рідному підрозділі. Навіть якщо це важка спинальна травма боєць знаходиться прикутим до ліжка, все одно він має можливість бути на зв’язку, робити якісь нескладні завдання. Це додає йому наснаги і реально позитивно впливає на його лікування», — зазначила Олена Толкачова.
Всі учасники брифінгу наголосили, що всі військовослужбовці після поранень потрібні своїм підрозділам для того, щоб дбати про побратимів у межах служби супроводу цивільно-військового співробітництва.
