«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Зробити кілька «кульбітів» у бронемашині, що мчала 100 км/год, після вибуху поряд, стати на колеса й продовжити рух — усе заради пораненого побратима. Звучить як сцена з бойовика, але це — сувора реальність війни. Історія бійця з позивним «Моне», оприлюднена 152-ю окремою механізованою бригадою, вражає не менш за кіно — тільки в цій стрічці немає дублів.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Родом із Черкащини, «Моне» до війни керував меблевою фабрикою. У мирному житті вправлявся з кадрами й кризами, а у воєнному — з логістикою під вогнем. Його перший бойовий досвід — Бахмут. Особливо запам’ятався бій за проїзд під залізничним мостом, який росіяни намагалися заблокувати. Але ворожий танк, що мав «перекрити логістику», сам загруз і був знищений. «Наші дрончики їх там поклали», — з лаконічною гордістю згадує боєць.
Рейс через пекло
Найдраматичніший епізод — термінова евакуація. Побратим потрапив під мінометний обстріл: «Перебило кістку під коліном… Наклали джгут. Треба терміново за ним виїжджати».
«Моне» вирушає разом з одним із «відбитих» водіїв, які «завжди їздили до останнього». Вже на в’їзді в населений пункт — імовірно, Селідове — вибух. Машину зносить у кущі, вона перевертається кілька разів. Але броня витримує. Вони стають на колеса і — далі вперед.
«Ми просто летіли… Потім ці кульбіти, і знову їдемо. Досі не пам’ятаю, як добралися», — розповідає боєць.
Ціна порятунку
Його самого витягли з машини вже побратими. Діагноз після поїздки: зламана шия, хребет, два ребра і три переломи таза. Побратима вдалося евакуювати, але через тяжке поранення ногу врятувати не змогли.
Попри травми, «Моне» не втрачає внутрішнього вогню:
«Мрія — перемога. Побачити дітей, рідних, дружину. Щоб усе було добре».
Як повідомляла АрміяInform, він вступив у бій з російськими загарбниками з перших годин повномасштабного вторгнення, пройшов найзапекліші битви на Сході, був важко поранений у боях з «вагнерівцями», але не залишив позиції, а згодом на іншому напрямку очолив ризиковану операцію з порятунку побратимів та відбиття атаки. За виняткову мужність та лідерство старший лейтенант Державної прикордонної служби України Микола Туренко отримав одну з найвищих військових нагород — «Хрест бойових заслуг», яку йому вручив Президент Володимир Зеленський з нагоди Дня прикордонника.
