У військовій частині наголошують, що важливим є не лише формальне повернення військовослужбовців до лав Збройних Сил, а реальне відновлення в системі, яке дозволить бійцям приступити до виконання завдань…
Сучасна розвідка — це не лише виснажливі рейди «сірою зоною» та ризиковані операції на межі можливостей. Це також глибоке розуміння психології ворога, вміння адаптуватися до війни дронів і холоднокровне прийняття рішень у критичних ситуаціях. Своїм баченням елітної та багатогранної роботи розвідника поділився боєць 2-го батальйону Бригади швидкого реагування «Рубіж» Національної гвардії України з позивним «Десант».
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
За роки служби «Десант» відчув, як стрімко змінюється поле бою. Якщо за часів АТО розвідгрупи могли відносно вільно заходити в тил противника на кілометри, то зараз ситуація кардинально інша. «Звичайні „мавіки“, яких сотні з обох сторін, не дозволяють так робити», — пояснює він.
Це має свої плюси — розвідку можна проводити за допомогою БПЛА, не наражаючи людей на небезпеку. Але є й мінуси — ворог використовує ті ж технології. Проте «Десант» застерігає від переоцінки дронів: «Лише одними дронами війну не виграти, дрон не штурмане посадку і не відіб’є позицію, на ці задачі завжди йде розвідка».
Успіх розвідника залежить не тільки від сміливості, а й від прагматизму. «Десант» згадує бойовий епізод, коли штурм ворожої позиції зірвав ворожий АГС, і в його групі з’явилися поранені. Замість того, щоб за будь-яку ціну втриматися, він прийняв рішення відходити для евакуації.
«Розвідникам треба готувати себе до будь-яких ситуацій, не включати рембо там, де немає потреби. Особливо, коли побратими в небезпеці», — підкреслює він важливість збереження життів. Позицію, до речі, успішно відбили вже наступного дня.
Часто розвідникам доводиться брати полонених, і тут у пригоді стають не лише військові навички. За словами «Десанта», майже кожен полонений починає зі «стандартної мантри»: «я не хотів сюди йти, ні в кого не стріляв», зображуючи ледь не янгола. Але досвідчений розвідник знає: «До полонених треба шукати різні підходи».
«Коли ти трошки більше з ним розмовляєш, він починає плутатись, збиватись, і поступово вже розповідає цікавішу інформацію», — ділиться він методом отримання цінних даних. Тому, на його переконання, розвіднику «треба мати навички хорошого психолога і комунікатора».
Попри всі складнощі — постійний рух, непевність, близькість ворога — «Десант» говорить про свою роботу з ентузіазмом, підкреслюючи важливість взаємодії з іншими підрозділами та специфіку завдань у «сірій зоні». Це дійсно елітна служба, що вимагає від бійців універсальності, стійкості та глибокого розуміння сучасної війни.
Як повідомляла АрміяInform, він мав «бронь» від мобілізації, обробляв гектари землі та працював у «Харківгазі». Але з першим вибухом повномасштабної війни Іван, фермер із села Мурафа на Харківщині, вирішив, що його місце — на фронті, «провчити ворога». Боєць 113 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ з позивним «Потеряшка» пройшов горнило боїв на Донеччині, у Бахмуті та Кліщіївці, пережив надважке поранення, але повернувся у стрій до своїх побратимів.
