Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Коли український винищувач МіГ-29 злітає в небо на бойове завдання, за цим стоїть напружена, цілодобова праця цілої команди на землі. Однією з ключових фігур у цій команді є Альона — старший технік 114 бригади тактичної авіації повітряного командування «Захід». Вона, разом з іншими інженерами та техніками, відповідає за те, щоб грізні «пташки» завжди були готові до бою, і робить це з любов’ю, натхненням та чітким розумінням мети — майбутнього своєї доньки та всієї країни.
Історію захисниці оприлюднили на сторінці бригади.
«Я дуже люблю те, що роблю», — просто і щиро каже Альона. Її робота — це не лише технічне обслуговування складних бойових машин. Це практично цілодобове життя на аеродромі, незалежно від погоди чи часу доби. Це ретельна, скрупульозна перевірка параметрів усіх систем та агрегатів винищувача. «Треба багато працювати, щоб літак міг піднятися в небо», — пояснює вона.
Але всі труднощі відступають перед магією авіації. «Те, що я бачу кожного дня, це неймовірно! Коли літак злітає, а потім приземляється, це дуже красиво, подих перехоплює», — ділиться Альона своїми емоціями.
Цікаво, що шлях до авіації для неї не був визначений родинною традицією — військовослужбовців в її сім’ї не було. Вибір професії визначили події 2014 року. «Росіяни почали свою гібридну війну проти нашої країни, і це вплинуло на мій вибір», — згадує вона. У 2015 році Альона стала солдатом Повітряних Сил, а пізніше, остаточно вирішивши пов’язати життя з бойовими літаками, вступила до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на спеціальність «Літаки, двигуни та вертольоти».
Сьогодні весь колектив її бригади працює в режимі нон-стоп, 24/7, зосереджений на єдиному завданні — знищенні окупантів. І в цій напруженій роботі, за словами Альони, немає місця гендерним стереотипам: «Ніхто не розрізняє — жінка ти чи чоловік. Головне — добре виконувати свою роботу».
Відновити сили після виснажливих змін їй допомагає читання книжок, бажано у відносній тиші — короткі миті спокою між ревом авіаційних двигунів. Та найголовніше джерело її сили та невичерпної мотивації — це очі маленької донечки. «Мій чоловік — також військовослужбовець. І все, що ми робимо, — це для майбутнього моєї дитини і всіх українців», — каже Альона.
Як повідомляла АрміяInform, він міг би спокійно жити і працювати у Сполучених Штатах Америки, будувати плани на майбутнє для своєї родини, але обрав інший шлях — захищати Україну зі зброєю в руках. Головний сержант розвідувальної роти 41 окремої механізованої бригади, відомий під позивним «Янкі», повернувся з-за океану, щоб стати на захист рідної землі.
