Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Боєць 58 мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Сергій з позивним «Елвіс» починав зі знищення ворожої піхоти, а зараз полює за російськими дронами.
Історія бійця була оприлюднена на сторінці бригади.
Після того, як в підрозділі, де нині служить «Елвіс», почали розвивати антидроновий напрям, фахові здібності Сергія дуже згодилися.
Річ у тому, що антидронові рушниці, які надходять до підрозділу, виявилися не надто ефективними проти FPV та «Мавіків».
Тож «Елвісу» прийшлося згадати свою освіту та цивільні навички й удосконалювати обладнання.
«Для того, аби рушниця працювала результативно, доводиться збільшувати її потужність на кілька порядків, а також розширювати спектр робочих частот.
Зазвичай цього буває достатньо, аби заглушити і посадити FPV. А от з «Мавіком» складніше: частіше за все його вдається лише знерухомити, щоби він зависнув в повітрі на одному місці, і тоді мій напарник, озброєний звичайною рушницею з мисливськими набоями, наближається і збиває дрон.
Взагалі-то, це дуже небезпечна робота. Коли ворог бачить тебе з антидроновим обладнанням, на тебе починається справжнє полювання: тільки встигай ховатися. Але тут є й азарт: ми з ворожим пілотом змагаємося — хто кого обдурить і переграє.
Такий собі «спорт» — або я його заглушу, або він мене дожене. Це сучасна високотехнологічна війна: хочеш вижити й врятувати побратимів — маєш завжди на крок випереджати ворога», — каже Елвіс.
Сам він з Чернігівщини. Був мобілізований у 2023 році, але армія для чоловіка не була чимось новим і незнайомим: з 1999-го по 2004 рік «Елвіс» вже служив у ЗСУ за контрактом. Тоді він обіймав посаду в підрозділі зв’язку, оскільки за цивільною спеціальністю був тісно пов’язаний з електронікою.
Але коли потрапив до війська після повномасштабного вторгнення, спочатку доля привела його до кулеметного відділення. Тут він пройшов багато складних випробувань, як кажуть, скуштував гіркого піхотного хліба.
«Пам’ятаю, якось під Вугледаром ми потрапили в оточення. Ворожа група несподівано наблизилася до нашої крайньої позиції і відрізала нам шлях до відступу.
Вони підійшли буквально на 20 метрів, почали закидати нас гранатами, кричать: «Хохли, здавайтесь».
Ага, якраз той випадок! Ми відстрілювалися, а потім викликали на себе вогонь наших мінометів. У такий спосіб ворога вдалося відігнати.
Сидимо, думаємо, що робити далі? Дочекалися темноти, спробували вийти через посадку, але там уже були росіяни.
Тож довелося вибиратися по чистому полю: хлопці за допомогою дрона вивели. Нас тоді було 16 людей, і всі вийшли без втрат, навіть нікого не поранило», — згадує «Елвіс».
Як повідомляла АрміяInform, захисницю Олену нещодавно призначили командиром танкової роти 58 мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
