У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Його життя — готовий сценарій для воєнного блокбастера. Анатолій з позивним «Даф» — боєць 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Його шлях на війні — це історія сучасного українського козака, який не чекає наказу, а сам бере ініціативу в руки.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
У мирному житті «Даф» був відомим активістом на Полтавщині, очолював місцевий осередок мисливців і навіть врятував від зникнення історичну газету «Гадяцький вісник», купивши її на власні кошти, зароблені в боях. Та з початком повномасштабного вторгнення він став легендою — мисливцем на окупантів.
Коли в лютому 2022 року російські війська пішли на Полтавщину, Анатолій не став чекати, поки місцева влада ухвалить рішення. Він зібрав знайомих мисливців і влаштував ворогу «Гадяцьке сафарі» — низку засідок, що зрештою перетворили колону загарбників на палаючу техніку і через яку ворог зазнав втрат у живій силі.
Навіть коли в руках була тільки мисливська зброя, «Даф» і його побратими не здавалися. Вони хитрістю вводили ворога в оману, імітуючи мінні поля саморобними муляжами гранат, а потім — розбивали передові загони в лісах, які знали як свої п’ять пальців.
Та мисливець швидко став справжнім розвідником і диверсантом. Завдяки своїм зв’язкам серед мисливців на окупованих територіях Полтавської, Сумської та Харківської областей він діставав цінну інформацію про розташування ворога, яку передавав артилеристам та авіації. Його група працювала і в тилу окупантів — «Даф» навіть водив диверсійні рейди на російську територію разом із місцевими провідниками.
Один з епізодів більше схожий на шпигунський роман: українські партизани викрали п’яного російського офіцера, зв’язали його і передали «Дафу». Він разом із побратимами непомітно пробрався до села, забрав «трофей» і, здолавши 15 кілометрів через ліси, вивів полоненого на підконтрольну Україні територію.
Сьогодні Анатолій — розвідник у складі 58 бригади. Пройшов Бахмут, Куп’янськ, Донбас і Серебрянський ліс. За героїчну оборону селища Урожайне отримав відзнаку «Золотий хрест».
Маючи право звільнитися, «Даф» не думає залишати армію. «Як я покину своїх хлопців, які стали моєю сім’єю? Та й вони мене не відпустять,» — каже він.
Його історія — це не просто біографія одного бійця. Це портрет сучасного українського воїна, який поєднує хитрість козака, витримку партизана і відданість побратима. А коли війна закінчиться нашою перемогою, про таких, як «Даф», точно розповідатимуть у школах.
Як повідомляла АрміяInform, Донецька область стала ареною справжнього героїзму українських воїнів. Гвардієць з позивним «Скеля», який приєднався до 19 Миколаївського полку охорони громадського порядку Південного ОТО Національної гвардії України в перші дні повномасштабного вторгнення, розповів про 28 днів безперервних боїв на передовій.
