Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
24-річний оператор FPV-дронів 128 гірсько-штурмової Закарпатської бригади Владислав має залізну мотивацію служити в ЗСУ — у 2014 році в АТО загинув його батько.
Про бійця розповіли на сторінці бригади.
Тому на початку 2019, одразу після досягнення повноліття Владислав підписав контракт і став бійцем окремого інженерно-саперного підрозділу.
Утім, оскільки підрозділ виконував завдання здебільшого в тилу, через рік Владислав перевівся в механізовану бригаду й продовжив служити сапером.
«Справа в тому, що я йшов у ЗСУ не просто служити, а воювати, мені хотілося помститися за батька. Марширування стройовим кроком чи вищипування трави на плацу — не для мене.
У механізованій бригаді ми виконували бойові завдання на морі, мінували акваторію біля Маріуполя, виходили в сіру зону.
Один раз надто близько наблизилися до ворога й потрапили під мінометний та артилерійський обстріл. У нашого «ЗіЛа» знесло переднє й заднє колеса, але ми зуміли вибратися — він був повнопривідним 6-колісним», — згадує Владислав.
Його контракт закінчився 2 лютого 2022 року, і він повернувся додому на Сумщину в надії відпочити.
«За три роки служби я накопичив трохи грошей, встиг навіть купити машину й думав — ну, все, відпочину й поживу трохи для себе. А через три тижні почалася повномасштабна війна…», — каже Владислав.
Разом із друзями Владислав виїхав на Закарпаття, через кілька днів пішов у військкомат і став бійцем 128 гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
На початку служив у ремонтно-відновлювальному батальйоні, а згодом перевівся в новостворений підрозділ безпілотників. Відтоді працює з FPV-дроном і має багато результативних вильотів.
«Це і знищена техніка, і склади з боєкомплектом, і ворожа піхота… Одного разу мені вдалося знищити FPV-дроном танк, а це дуже непросто.
Танк був дуже добре замаскований, але аеророзвідка виявила його в момент пострілу — він кошмарив нашу піхоту. По отриманих координатах негайно вилетіли FPV-дрони з кумулятивними боєприпасами.
Вони влучали в танк, але не завдавали йому шкоди. Я вилетів до танка з дроном, зарядженим запалювальною сумішшю, обережно посадив його прямо на моторний відсік і привів вибухівку в дію.
Танк загорівся, а через хвилину в ньому вибухнув боєкомплект.
Крім цієї «жирної» цілі в моєму «послужному списку» знищені гармати, бліндажі та інші укриття, крім того, я багато разів допомагав нашій піхоті відбивати ворожі штурми», — розповідає Владислав.
Владислав і сам неодноразово потрапляв під ворожий вогонь, має чотири контузії від ближніх прильотів.
«Це і артилерійські чи мінометні обстріли, і ворожі FPV. Якось нам піднесли «комплексний обід». Ми працювали в посадці, і я почув, наче в повітрі щось гуде (маю добрий слух, незважаючи на контузію).
Виглянув з укриття й побачив, як ворожий дрон пікірує прямо на нас. Врятувала маскувальна сітка — дрон намагався обминути її й вибухнув збоку. Одразу після цього посадку накрили з мінометів і ствольної артилерії.
Нам тоді дуже пощастило — кущі й дерева загорілися, і ми в диму змогли втекти в інше укриття», — ділиться пережитим Владислав.
За званням Владислав солдат і не прагне кар’єрного росту — йому подобається служити в теперішніх умовах.
«Я хочу й далі їздити на позиції і знищувати ворогів – знайшов себе в цьому. Тим більше, що в нас чудовий підрозділ і дуже хороше командування.
Це дуже багато важить — знаю з власного довгого армійського досвіду. Та й коли в наш підрозділ приїжджають стажери, дуже часто скаржаться на своє начальство. У нас із цим проблеми немає…
Чи виконав я свою місію — помстився за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни, тільки тоді повернуся додому.
Я вже сьомий рік у армії, тому коли приїжджаю у відпустку, почуваю себе наче в гостях. Якщо поряд не гупає арта, мені не по собі, бо на фронті тиша означає, що ворог готується до чогось поганого», — вважає Владислав.
У нього є дівчина, з котрою він познайомився вже під час повномасштабної війни.
«Вона працює в системі МВС, живе неподалік мого місця служби, тому час від часу в нас є можливість бачитися. У дівчини є кіт Кінг, який, коли я приходжу, починає трохи ревнувати», — сміється Владислав і показує свої подряпані руки.
«Але ми знаходимо спільну мову. Чим буду займатися після війни? Навіть не думав про це, можливо, зніматиму FPV-дроном весілля — у цьому я здобув високу кваліфікацію.
Однозначно повернуся в цивільне життя, хочу створити власну сім’ю й коли народиться дитина, особисто виховувати її, бути постійно поряд», — розповідає про плани Владислав.
Як повідомляла АрміяInform, бійці підрозділу Sons of Hors батальйону безпілотних систем 128 гірсько-штурмової Закарпатської бригади продемонстрували кадри знищення ворога на Запоріжжі.
