Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Машина з кореспондентами АрміяInform розсікає степовими дорогами Донбасу. Цього разу їдемо в батарею управління артилерійської розвідки (БУАР) 117 окремої важкої механізованої бригади ЗСУ. Цих хлопців називають «очима артилерії», вони працюють із ювелірною точністю. Завдяки їхній роботі позиції росіян опиняються під нищівним вогнем нашої арти.
Про бойову роботу батареї управління артилерійської розвідки, про те, які засоби артрозвідки використовують на фронті та що найефективніше визначає цілі та корегує вогонь по противнику, АрміяInform розповів командир БУАР 117 бригади капітан Сергій Ковальчук.
Чоловік родом з Рівненської області. Військовий моряк, свого часу закінчив військово-морське училище. Під час АТО призвався до війська. Після звільнення був комерційним директором кількох великих компаній України. До широкомасштабного вторгнення рф займався різними девелоперськими проєктами.
Розвідка та визначення координат цілей
«БУАР — це очі й вуха всієї бригадної артилерії. Якщо конкретніше, основною метою підрозділу є забезпечення точного і ефективного вогневого ураження противника за допомогою артилерії на основі отриманих розвідувальних даних.
Ми проводимо розвідку ворожих цілей, у нас є відповідні засоби для проведення цієї розвідки. Отримуємо і обробляємо розвідувальні дані, що стосуються розташування противника, його вогневих точок, бойових позицій і переміщення ворожих підрозділів як поблизу лінії бойового зіткнення, так і вглиб бойових порядків військ рф.
Опісля цю інформацію надаємо в пункт управління артилерійської розвідки, який розташований у штабі на ОКП. Фахівці систематизують всю інформацію, яка надходить від різних засобів розвідки, приводять до спільного знаменника, точні координати заносять в бази даних, наприклад у «Кропиву», і дають цю, актуальну, інформацію для прийняття рішення на ураження противника.
Плюс дуже важлива робота з корегування вогню різних артилерійських підрозділів.
Очі артилерії. Які вони?
Батарея управління артилерійської розвідки включає в себе 5 взводів. Перший взвод, це пункт управління артилерійської розвідки. Другий — взвод безпілотних авіаційних комплексів. Це, власне, розвідувальні БПЛА типу «крило» «Фурія», «Лелека» і «Мрія».
Третій взвод — це взвод коригування артилерійського вогню. По-старому, це так звані коригувальники вогню. Раніше, вони мали фізично виходити та, умовно кажучи, дивитися в біноклі. В теперішніх умовах вони, звісно, цього вже не роблять, адже зараз на фронті противник масово застосовує дрони. Наразі хлопці працюють на «Мавіках» і безпосередньо проводять розвідку.
Четвертий підрозділ — це взвод звукометричної розвідки. Що це таке? Звукометрична розвідка — це система, яка складається з базової станції та ряду звукометричних приймачів, які приймають звук виходу і фіксують координати, звідки був здійснений постріл.
Простіше кажучи, засікає стрільбу, наприклад, батареї противника за звуком від їхніх пострілів. Далі, що цікаво, може коригувати вогонь за звуком вибухів наших снарядів, які полетіли до заданої цілі.
Цей підрозділ може працювати в інтересах контрбатарейної боротьби з противником. Звукометричні приймачі фіксують все: і звук приходу снарядів, і звуки виходів. Нас цікавить абсолютно вся інформація, і приходи, зокрема, аби знати, куди ворог цілиться.
Станція засікає вогонь артилерії рф за відображенням радіолокаційного променя
Радіолокаційна розвідка в нашому підрозділі представлена радіолокаційною станцією. Ця станція досить точно та коректно працює щодо виявлення артилерії та БПЛА противника. Тобто вона бачить навіть роботу невеликих дронів рф, наприклад «Мавіки» та FPV-шки. Станція засікає вогонь артилерії противника за відображенням радіолокаційного променя від самих артсистем та від снаряда, який летить.
Ми на ній досить плідно працювали, але влітку минулого року було вирішено передати її до іншого підрозділу, а нам прикомандирували інші радіолокаційні станції, але з трішки меншою дальністю застосування. Проте вони бойові завдання виконують.
«Сова» працює тільки вночі та за спалахом визначає позиції ворожої артилерії
Ще в нас є взвод, який займається оптикометричною розвідкою. Використовуємо мобільний оптико-електронний комплекс контрбатарейної боротьби «Сова».
«Сова» працює тільки вночі та дозволяє дуже точно виявити розташування вогневих позицій ворожої артилерії. Це робиться за спалахом під час пострілу. Тобто, десь там щось бликнуло, система одразу прораховує координати, звідки був спалах. Залежно від погоди може фіксувати ворожі цілі на відстані 30 і більше кілометрів.
— Місцеперебування противника, комплекс «Сова» визначає плюс-мінус точно? Чи потрібно, щоб водночас вилітав наш БПЛА, для більш точної дорозвідки?
— Розумієте, нам потрібно спочатку знати, що росіяни там є. В якому районі і приблизні координати. Дуже добре, коли, наприклад, вночі «Сова» зафіксувала і дала координати. Радіолокаційна станція також зафіксувала і дала ті самі координати. Це в ідеалі. Тоді зрозуміло, що там щось є. Далі можна вже якесь рішення приймати.
Крім того, можна зробити дорозвідку та корегування вогню. Це якраз функціонал «Мавіка». Він полетів туди, висить у повітрі над цим районом і корегує артилерійський вогонь. Розвідувальні «крила» типу «Фурія» або «Лелека» летять на дальшу відстань, куди «Мавік» не долетить. Їхня робота — це вже оперативна відстань для ухвалення рішення на ураження вже вищим командуванням, яке має більш серйозніші засоби ураження.
Наприклад, якщо там перебувають ворожі РЛС, РЕБ та інші станції противника. І вони вже безпосередньо ухвалюють рішення на ураження, якщо ми не дістаємо нашою артилерією.
— У вашому секторі відповідальності які зазвичай російські цілі виявляєте?
— Наразі ми виявляємо міномети, гаубиці Д-30, точки запуску БПЛА, а також піхоту противника. Також були ворожі «Гради» та САУ як на Запорізькому, так і на Донецькому напрямках. Ці всі цілі потім знищувала наша артилерія.
Ключовою є робота з виявлення місць розташування розрахунків ворожих БПЛА різних типів. Це вірогідні місця запуску, укриття, шукаємо антени й ретранслятори, якісь майданчики для запуску тощо.
— Робота на радіолокаційних станціях або інших засобах розвідки є доволі складною. Як вдалось сформувати колектив, який демонструє ефективні результати?
— Я прийшов у 117 бригаду, коли вона тільки формувалася, ще на Рівненському полігоні. БУАР вже була сформована, і з цих людей потрібно було щось «зліпити». Люди здебільшого були призвані за мобілізацією, досвіду роботи в артилерійській розвідці, звісно ж, не було. Треба було їх навчити, щоб вони стали вправними спеціалістами у своїх підрозділах.
Маючи досвід формування команд у цивільному житті, було розуміння, як це зробити. Але довелось формувати взводи, власне, з цих людей, які були у наявності. У нас усі проходили посилене навчання. Наприклад, опанування радіолокаційної станції відбувалося у Великій Британії. На різних типах БПЛА деякі мої хлопці вчилися в трьох різних школах підготовки: в основній та двох додаткових.
Опісля складали іспити на полігоні, і тільки найкращі оператори БПЛА виходили на бойові завдання. Коли кістяк команди був сформований, вони вже далі навчали та покращували знання інших пілотів.
Насправді немає чарівної пігулки, що здатна миттєво перетворити різних людей в один злагоджений механізм, який відразу принесе результат. Це важка робота. Мотивація плюс зацікавленість роботою. Є розуміння, що ворог прийшов на нашу землю вбивати українців. Його треба зупинити та знищити.
