Але відкриті дані вже дозволяють відновити масштаб втрат, який Москва намагається приховати. Російська влада може не називати кількість загиблих у…
«Мені, напевно, трохи легше воювати, бо мисливець», — каже 33-річний піхотинець Олександр з 32 окремої механізованої бригади. Він розповів про свій досвід боїв на передовій, де «на бойових кожен день довжиною у вічність здається».
Історію бійця оприлюднили на сторінці 32 окремої механізованої бригади.
Олександр звик стріляти прицільно, але зазначає, що його вражає не стільки сам факт вбивства окупантів, скільки їхня «бездумність». «Найближчий контакт у мене з ворогом бував і за лічені метри. Це коли позицію обладнали в сільській хаті, а окупанти прямо під вікнами лазили. Довкола будинку їх із чотири десятки мертвих уже лежало. Й мене вражала не щоденна рутина вбивства одиничними пострілами загарбників, а та бездумність, з якою вони продовжували йти й іти на наші кулі», — розповідає він.
Окупанти, навіть побачивши велику кількість загиблих товаришів, продовжували наступати. «Якби я побачив таку кількість тіл моїх товаришів, то, напевно б, замислився, чи варто пхатися на те перехрестя. А ці витріщали очі й перли», — дивується Олександр.
Вночі українські бійці зрізали рюкзаки з мертвих окупантів, шукаючи павербанки для зарядки рацій і телефонів. «Так-от зауважили, що навіть боєприпасів із собою вони небагато брали. Зазвичай штатні чотири магазини. Наче в останню путь збиралися, в один кінець. Хіба в одного запасливого ще додаткових три пачки набоїв знайшли», — розповідає піхотинець.
На передовій кожен день — це випробування. «Особливо зараз, у холод, — додає боєць. — Запасаємося хімічними грілками. Минулого разу щілина була перекрита, то завішувалися ковдрами й палили окопні свічки. Якщо є сніг, то, значить, з водою для чаю проблем не буде. Телефон із собою завжди беру, бо сумую за рідними. Є спокійна хвилина — обов’язково фотографії з ними переглядаю».
Олександр сідає в бусик, щоб вирушити на позиції. На запитання, звідки бере сили, він відповідає, що його не треба мотивувати, бо він родом з Харківщини і жив під окупацією. «А ще мріємо з коханою про дітей. А народити їх хочемо під мирним небом», — каже він.
Як повідомляла АрміяInform, Олексій Середа, головний сержант, технік однієї з систем навігації 114 бригади тактичної авіації, відомий за позивним «Панда», розповів неймовірну історію свого бойового досвіду на Вовчанському напрямку.
