У ніч на 11 червня вони завдали нових ударів, внаслідок яких було пошкоджено мости на сухопутних в’їздах до півострова. Зокрема,…
Олексій Середа, головний сержант, технік однієї з систем навігації 114-ї бригади тактичної авіації, відомий за позивним «Панда», розповів неймовірну історію свого бойового досвіду на Вовчанському напрямку.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Повітряного командування «Захід» Повітряних Сил ЗС України.
У середині 2024 року, під час планової ротації, Олексій був відряджений до Харківського національного університету Повітряних Сил для виконання бойових завдань у складі зведеного батальйону «Материк». Там він обіймав посаду командира відділення, захищаючи населений пункт Стариця Харківської області.
30 вересня, перебуваючи на спостережному пункті, «Панда» разом із трьома побратимами вступив у запеклий бій з ворожою штурмовою групою. «Ми зайняли вогневі точки і були готові до зустрічі з противником», — згадує Олексій.
Завдяки підтримці ударних безпілотників сусідніх підрозділів, українські бійці змусили окупантів сховатися в підвалі сусіднього будинку. «Ми вирішили підійти до підвалу та закидати його гранатами», — розповідає «Панда».
Після інтенсивного гранатного обстрілу, українські воїни запропонували ворогу здатися. На їхній подив, з підвалу вийшли 11 окупантів без зброї. «Ми були в шоці — нас було лише четверо, а їх цілих 11! Це було неймовірно», — зізнається Олексій.
Однак, на цьому пригоди не закінчилися. Під час конвоювання полонених, на групу напали ворожі дрони. «Вони скинули боєприпаси, і я отримав поранення в ліве передпліччя. Але від адреналіну сильного болю я не відчував, тож продовжував зв’язувати полонених», — розповідає «Панда».
Після евакуації до військового госпіталю, Олексій успішно пройшов лікування та повернувся до служби. «Я не вважаю себе героєм, — каже Олексій. — Я просто виконую свій обов’язок, як і всі мої побратими. Ми стали на захист своєї країни та захищаємо свої сім’ї, щоб наші діти не знали, що таке війна».
Як повідомляла АрміяInform, «Мене майже накрив дрон», — з посмішкою розповідає 20-річний боєць бригади «Рубіж» Національної гвардії України з позивним «Тихий». Попри юний вік, він вже встиг пройти через полум’я війни, побувати в окупації, виїхати за кордон та повернутися на Батьківщину, щоб захищати її від російських окупантів.
