Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«На війні страх є у всіх. Під час бойових вилазок — ще більший. Але ти просто одягаєш антидроновий плащ і маєш пильнувати: якщо не ти побачиш противника, то тебе побачить він», — міркує молодший сержант Олег Таргонський.
Військовослужбовцю — 35 років, він родом із Рівненщини.
У цивільному житті — викладач гри на духових інструментах. Був свого часу і завклубом, і диригентом. Перед тим, як опинився у лавах Сил оборони України працював також на м’ясопереробному підприємстві, був оператором коптильної установки.
На початку жовтня 2023 року Олег Таргонський вже був на полігоні, а всередині жовтня його відправили на БЗВП в Естонію. Там перебував 35 днів.
«Ну… Було по-різному. Інша країна, вчився виживати (сміється). Як-то кажуть: потрапив у вовчу зграю — мусиш жити по-вовчому. Ну і я так: я не очікував, що, не маючи закордонного паспорта, можна потрапити за кордон», — говорить з усмішкою.
Після повернення став на посаду водія-радіотелефоніста в 456 батальйоні 141 бригади. Зараз він — старший технік у лавах 141 окремої піхотної бригади.
Одного разу під час виконання бойового завдання зумів зайняти втрачені позиції та знищити живу силу противника. Наш співрозмовник не вдається в деталі цієї операції, але міркує так: «Поставлене завдання мусили виконати, чого б то нам не коштувало. Коли думаєш про те, що вдома тебе чекає жінка й діти, — немає іншого варіанту, як повернутися, бо ти їм потрібний».
Якщо ж говорити про секрет успіху на полі бою, пан Олег, опираючись на власний досвід, констатує: «На полі бою саме ті навички, які здобув від інструкторів на БЗВП, були дуже корисними. Недарма чомусь навчався, все при нагоді знадобилося».
На традиційне запитання до військовослужбовця, чи не страшно йому під час виконання бойових завдань, і якщо так, то як справляється зі страхом, пан Олег відповідає: «Всім страшно. Але це війна, тож вибору немає. Страх в усіх є. А під час бойових вилазок — ще більший. Але ти просто одягаєш антидроновий плащ і маєш пильнувати: якщо не ти побачиш противника, то тебе побачить він».
Перемогою для Олега Таргонського буде той день, коли він прокинеться вранці і почує: «Війна закінчилася».
Два брати пана Олега — теж у війську, виконують свій конституційний обов’язок.
Фото з особистого архіву військовослужбовця
