У Білгород-Дністровському на Одещині суд виніс вирок місцевому жителю, якого обвинувачували у перешкоджанні діяльності Збройних Сил України під час воєнного стану. Чоловік адміністрував…
Старший лейтенант із позивним «Ендрю» — командир аеромобільної роти 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Військова кар’єра не була його життєвим покликанням, однак за роки війни з росією з суто цивільної людини він став справжнім воїном, пройшовши шлях від солдата до офіцера.
Бойову звитягу військового засвідчують високі нагороди — він лицар ордена Богдана Хмельницького та володар почесних нагрудних знаків «Срібний Хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України, «Хрест Десантно-штурмових військ» та «Шлях Честі» 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ, відзначений перстнем бригади та нагородною зброєю.
«Зараз вигрібаю по повній»
«Ендрю» родом із Шостки на Сумщині, однак уже довгий час мешкає в Києві. В цивільному житті був начальником відділу збуту великої міжнародної компанії, що торгувала металопрокатом. «Труби — вони всюди», — жартує військовий, згадуючи, що під час служби довелося бути також навідником міномета.
Вперше до Збройних Сил майбутній офіцер прийшов 2004 року як солдат строкової служби, навчався у Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова за фахом радіоелектронної боротьби. Однак військова кар’єра не приваблювала юнака, тож після завершення «строчки» він повернувся до цивільного життя.
Знов стати у стрій змусила збройна агресія російської федерації. У 2015‒2016 роках чоловік відслужив у Держприкордонслужбі, оберігаючи північний кордон України у Сумській області. «Тоді на справжню війну не потрапив, але зараз вигрібаю по повній», — посміхається офіцер.
Позивний — данина страйкболу
Позивний «Ендрю» — данина цивільному хобі гри у страйкбол, в якій майбутній офіцер здобував і вдосконалював навички ведення бойових дій. Досвід служби переконав чоловіка у потребі завжди бути готовим стати на захист України, а прагнення самостійно здобувати та вдосконалювати навички стрілецького бою привели його в цю командну військову гру.
«Знань, які дали в армії, мені було недостатньо. Тому я вирішив зайнятися страйкболом, щоб „підтягнути“ свої тактичні навички. Згодом багато що з ігрового досвіду справді знадобилось у війську», — каже військовий.
Так само корисними стали щорічні навчальні збори, які він як резервіст регулярно проходив у 95 окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді. Тож до початку широкомасштабного вторгнення «Ендрю» мав гарну військову підготовку.
«2022 року війну витягнули резервісти»
Щорічні збори резервістів у 2017‒2021 роках «Ендрю» згадує з повагою і вдячністю. Він наголошує, що саме вони дали змогу Україні мати достатню кількість підготовлених бійців для того, щоб вистояти у перші місяці й упродовж року після початку широкомасштабного вторгнення рф.
«На лютий 2022 року ми мали достатню кількість підготовлених резервістів, які пройшли зону бойових дій, мали бойовий досвід. Була налагоджена підготовка, приділялась увага формуванню територіальної оборони, регулярно відбувалися навчальні збори. 2022 року війну витягнули резервісти», — розповідає він.
Тож коли російська федерація почала широкомасштабний напад на Україну, в першу чергу до Збройних Сил набирали тих, хто вже мав бойовий досвід та регулярно проходив перепідготовку під час військових зборів. Саме цим пояснюються часті історії відмов у ТЦК добровольцям без досвіду в перші місяці вторгнення 2022 року.
Воювати починав «Груднічком»
Оскільки «Ендрю» був резервістом 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, то перші тижні вторгнення зустрів у складі цього з’єднання. Брав участь в обороні Бориспільського аеропорту. А вже з квітня 2022 року разом із іншими бійцями його перевели до 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ.
На початках, з посмішкою згадує військовий, він мав інший позивний — «Груднічок». Якось один із командирів побачив, що після важкого бойового дня чоловік спить так спокійно та сумирно, як немовля, і жартома назвав бійця «Груднічком». На згадку про цей старий позивний «Ендрю» носить на передпліччі патч із зображенням немовляти в камуфляжі й з автоматом.
«З квітня до червня у нас відбулося батальйонне злагодження. Потім вирушили на південь, воювали на Херсонщині. Брав участь у боях за Білогірку, Давидів Брід, Велику та Малу Олександрівки, Трифонівку. Дійшов тоді до Дудчан», — згадує офіцер.
Після поранення — на навчання до Німеччини
25 жовтня 2022 року під Дудчанами на Херсонщині «Ендрю» дістав два кульові поранення — одне в спину, друге в руку. За бійцем полював ворожий снайпер, однак його врятував якісний бронежилет. «Цей бронежилет мене врятував», — показує офіцер слід від влучання. Кулю, від якої захистила броня, він носить тепер на шиї як кулон.
Повернутися в стрій після лікування та реабілітації зміг у березні 2023 року. Маючи вищу освіту — свого часу «Ендрю» закінчив Міжрегіональну Академію Управління персоналом — військовий міг претендувати на здобуття первинного офіцерського звання. Командування радо пішло назустріч прагненню здібного, досвідченого та відповідального бійця.
«Офіцерські курси в Одесі тривали два місяці. Плюс мені пощастило — я потрапив на місяць на навчання до Німеччини. У них дуже гарна матеріальна база, якісні протоколи навчання. Дуже сподобалося, що вони приділяли багато уваги штурму окопів та будівель. Далеко не все, чому нас навчали, працює так само на нашій війні, але базу вони заклали дуже гарну», — з вдячністю згадує «Ендрю».
Трофейний «Вінторєз»
Після завершення навчання та повернення в Україну «Ендрю» надали звання молодшого лейтенанта і як навченого та досвідченого призначили на посаду заступника командира роти. У цей час йому випало брати участь у наступальних діях на Півдні в районі Роботинського виступу.
«Ми там стикнулися з російським спецназом 45 окремої бригади спеціального призначення повітряно-десантних військ. Це в них вважається елітою, але ми їм показали, що ми кращі», — розповідає офіцер.
Саме там йому вдалося захопити унікальний трофей — російську снайперську гвинтівку безшумної стрільби «Вінторєз». «Моє фото з нею вже давно інтернетом гуляє, тож можу трохи похвалитися», — посміхається «Ендрю».
FPV-дрони кардинально змінили війну
З грудня 2023 року «Ендрю» став виконувачем обов’язків командира роти, а невдовзі — й командиром роти. Воював на одних із найважчих ділянок фронту — Мар’їнському та Курахівському напрямках. Спостерігав, як стрімко змінюється характер бойових дій.
«Дуже сильно змінилася війна. Вона почала змінюватися вже у 2023 році під час боїв на Роботинському виступі. Почалося масове використання FPV-дронів, вони кардинально змінили війну. Раніше була артилерія, піхота, авіація, а тепер ще безпілотники», — зазначає «Ендрю».
Вміти приховано пересуватися та маскуватися на місцевості, протидіяти дронам за допомогою засобів РЕБ та збивати ворожі безпілотники стрілецьким вогнем — це те, що визначає спроможність бійців вижити на полі бою та виконати бойове завдання. Саме цього, вважає «Ендрю», слід зараз насамперед вчити піхотинців.
«Шлях Честі» — це вибір
«Якщо вам важко, якщо на вас тисне ворог — це означає, що ви ключова точка у великому механізмі оборони. Ви важливі саме в цьому місці й у цей час. Кожен має бути там, де він повинен бути, й виконувати своє завдання максимально ефективно», — наголошує «Ендрю».
Звертаючись до чоловіків, які вагаються щодо мобілізації, офіцер наголошує: війни насправді бояться всі, не уникають цього страху навіть найдосвідченіші воїни, які вже не перший рік воюють на передовій. Головне — це подолати страх і піти не шляхом ганьби боягуза, а шляхом честі воїна.
«Страх — це природня річ. Якщо людина нічого не боїться, то вона просто дурна. Треба просто вміти контролювати свій страх. Його слід долати, слухати командирів, вірити в себе і робити правильний вибір», — упевнений офіцер.
Понад 100 тисяч кілометрів заради підтримки: як працює патронатна служба 46 бригади ДШВ
Бо «Шлях Честі» — це не лише висока нагорода 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Це насамперед вибір кожного захисника України.
Фото Руслана Тарасова та з особистого архіву «Ендрю»
