Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Молодший сержант Валерій служить у 66 окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго.
Чому перебуваючи на посаді водія, опанував роботу з ПТРК? Та що Валерій мріє уразити, окрім ворожої броньованої техніки?
Про це він розповів кореспонденту АрміяInform.
Після першого ураження ворожої техніки, звісно, велика ейфорія була
«До широкомасштабного вторгнення я вже служив у війську, звільнився у 2019 році. З квітня 2022-го повернувся до армії.
Дружина спочатку в шоці була, боялася за мене. Але потім зібралася, підтримала. Звісно, важко було родину залишати, але я знав, що вдома надійний тил.
…У нас в роті так заведено, що кожна людина повинна вміти все, щоб ми могли один одного замінити. Тому я на посаді водія опанував роботу з ПТРК.
З усіх ПТРК найулюбленіші у мене «Стугна» і «Корнет». «Стугна» краща тим, що стріляєш з бліндажа, що ти в укритті, у безпеці. Навіть, коли ведеться по тобі вогонь у відповідь, ти більш спокійний, можеш зосередитись.
Можу один день пригадати, коли ми багацько техніки знищили ворожої. Це було на Лиманському напрямку.
То був другий день ворожого штурму. У перший день працювала інша зміна, і ми їх поміняли на наступні два дні.
Коли ми приїхали на позицію з хлопцями, то побачили, що наші побратими до цього гарно попрацювали: не залишилось ракет, хлопці їх всі використали. Тому була термінова доставка боєприпасів для нас.
Після першого ураження ворожої техніки тоді, звісно, велика ейфорія була, радість! Про це я давно мріяв, був задоволений дуже.
Ну, а далі вже було все по накатаній. Просто треба мати холодну голову: ми просто виїжджали та відпрацьовували.
Я за той день і зі «Стугни» постріляв, і з «Корнета».
Яку ціль я ще мрію уразити? Звісно, хочеться в путіна влупити. Ну, а так хоча б у вертоліт влучити
…Так от, того дня, пам’ятаю, виїхав перший танчик противника. Хотілось його одразу уразити, щоб він менше стріляв по позиціях піхоти, бо піхота нас прикриває, перед нами стоїть і хочеться її убезпечити.
Танчик цей кинув дими, його було погано видно. Ми з хлопцями десь хвилину, а то й півтори, довго його вицілювали, але потім в димах побачили спалахи, коли він стріляв, вистрілили по спалаху і — влучили. Це зі «Стугни» ми відпрацювали.
Коли я працював з «Корнета, тоді виїхали ворожі танчик і „беха“. Стріляв я по танчику, бо він в пріоритеті, це більш „жирна“ ціль. А по „бесі“ працював Віталій із позивним „Слон“.
Зі мною помічник був із позивним „Акапулько“. У нього це перший бойовий вихід, і він був приємно вражений, коли почув, як воно стріляє, як все відбувається, був задоволений теж, як і я.
…Яку ціль я ще мрію уразити? Звісно, хочеться в путіна влупити. Ну, а так хоча б у вертоліт влучити.
Взагалі, щоб ефективно знищувати ворожу техніку за допомогою ПТРК, треба мати терплячість, уважність, холоднокровність. Щоб твій розрахунок працював як одне ціле, як одна команда. Коли розрахунок злагоджено працює, тоді й все буде добре.
Щодо знань і навичок, то, звісно, знання місцевості потрібне. „Кропивою“ треба вміти користуватись, картами, щоб ти орієнтувався на місцевості: яка відстань до посадки чи дороги, щоб міг порахувати правильно. Бо коли робиш пуск, щоб міг підраховувати в голові, скільки до цілі, щоб ти вже, коли „ведеш“, більше розумів, куди влучиш».
