Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Тимчасово окуповане місто Луганськ опинилося на межі екологічної катастрофи через критичну нестачу техніки, водіїв та прибиральників для вивезення сміття. Проблеми з каналізацією погіршують санітарну ситуацію в місті. Окупаційна влада ігнорує численні звернення мешканців.
Про це повідомив начальник Луганської обласної військової адміністрації Артем Лисогор на своїй сторінці.
За його словами, у місцевому центрі утилізації відходів близько 40% місць водіїв сміттєвозів залишаються вакантними. Не вистачає і прибиральників сміття — вакантними є 30% штатних одиниць. До того ж існує дефіцит самих сміттєвозів. Через брак персоналу та техніки працівники комунальних служб змушені працювати понаднормово, навіть у вихідні.
Ситуацію погіршує той факт, що окупаційна влада вже третій рік обіцяє побудувати шість нових полігонів для сміття на території «ЛНР», проте обіцянки залишаються лише на словах. Натомість відходи продовжують звозити із сусідніх областей росії на вже наявні, давно переповнені та аварійні звалища, що створює додаткове навантаження на екологічну ситуацію в регіоні.
Також, за повідомленням начальника Луганської ОВА, проблеми з водовідведенням, про які повідомлялося раніше, охопили не лише східні квартали Луганська, де на проблеми з каналізацією скаржаться мешканці 90% багатоповерхівок. Аналогічна ситуація спостерігається і в центрі міста. Місцеві комунальні служби, підконтрольні окупаційній владі, практично не обслуговують каналізаційні колодязі, які зараз переповнені. Внаслідок цього в деяких районах міста вже затоплені підвали житлових будинків.
Артем Лисогор наголосив, що окупаційна влада повністю ігнорує численні звернення мешканців щодо цих комунальних проблем, не вживаючи жодних дієвих заходів для їх вирішення.
Як повідомляла АрміяInform, у захопленій російськими загарбниками навесні 2022 році Тошківці, що в Гірській громаді, із чотирьох тисяч осіб залишилося близько 100, десята частина з них — діти.
