У 2002-му — в Берліні. У 2003-му — в Барселоні. У 2004-му — в Афінах. У 2008-му — в Пекіні. У 2012-му — в Лондоні. Його суперники — найсильніші плавці планети. Його арена — олімпійські басейни й відкриті…
Кулеметник із позивним «Матроскін», боєць 124 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, поділився своєю історією від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Історією бійця поділилися на своїй сторінці в соцмережі Facebook Військово-Морські Сили ЗС України.
Передчуття війни та перші дні вторгнення
Ще до початку широкомасштабного вторгнення Віталій «Матроскін» передбачав неминучість конфлікту: «Я був впевнений, що цей конфлікт незабаром розпочнеться».
24 лютого 2022 року, в день початку війни, Віталій їхав до Кропивницького, де його мати перебувала в лікарні з коронавірусом. Після того як забрав матір із лікарні, відразу вирішив іти до військкомату.
«Це було доволі проблематично, тому що люди були налякані… Ніхто не знав, що буде завтра», — згадує він.
Служба в лавах ЗСУ
З березня 2022 року «Матроскін» став частиною 124 окремої бригади ТрО, де отримав посаду кулеметника.
«До повномасштабної війни не підготує ніхто і ніколи, поки ти сам не потрапиш у ці події, поки ти сам на собі не відчуєш, що це таке», — говорить він.
Наразі підрозділ «Матроскіна» виконує завдання на лівому березі Дніпра, перешкоджаючи противнику форсувати річку.
«Ми перебуваємо на спостереженні… Яке завдання ставиться, те й виконуємо», — зазначає боєць.
Військові будні та мотивація
«Прилітало все. Починаючи від „Градів“ до „КАБів“», — розповідає «Матроскін» про обстріли, яких зазнає їхній підрозділ. Він визнає, що перші обстріли були страшними, але з часом страх відступає, і навіть з’являється певне задоволення від виконання завдань.
«Я на війну йшов заради своєї сім’ї. І заради своєї сім’ї я з війни збираюся повернутися», — підсумовує «Матроскін», підкреслюючи свою мотивацію та прагнення повернутися до мирного життя після перемоги.
«Земля горіла під ногами»: воїн ЗСУ 88 днів стримував з побратимами навалу росіян у Кринках
