Саме тут, у майстерні батальйону безпілотних систем Black Sky 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан», пошкоджені НРК отримують друге життя, а нові — проходять модернізацію…
На рахунку воїна зенітної ракетної Шепетівської бригади повітряного командування «Захід» старшого сержанта Андрія Панчохи вже чотири збиті ворожі ракети.
Як це — збивати повітряні цілі з зенітної установки та з ПЗРК — захисник неба розповів кореспонденту АрміяInform:
До мене командир взводу кричить: «Стріляй!». Секунди дві — і моя зенітна ракета прямує до цілі
«Переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла» — це проста зброя, нічого складного, як на мене. Просто потрібно «захопити» ціль. І враховуючи характеристики озброєння, розуміти, чи ти дістанеш її. Звісно, тобі дають команду, колега з планшетом повітряної обстановки в руках каже тобі, з якого напрямку заходить ціль, який азимут, курс, дальність… А ти вже собі в голові прокручуєш, враховуєш усе.
Так я відпрацював 17 листопада цього року. Дуже багато тоді ракет летіло ворожих…
Ракета заходить позаду. Я її бачу чітко. До мене командир взводу кричить: «Стріляй!». Секунди дві — і моя зенітна ракета прямує до цілі. Чекаю. Бачу, що влучив. російська крилата ракета збита і падає.
А потім була результативна бойова робота 13 грудня. Наша мобільна вогнева група вийшла на позицію. Нам уже повідомили, що ворожі ракети летять в наш бік. Довели інформацію про курс і напрямок.
Це була сьома година ранку. Бачу, що ворожа ракета йде, і я миттєво роблю «накол», тобто приводжу в дію батарею живлення на ПЗРК. Якраз дали команду, що можливе застосування вогню з ПЗРК. Заходить ціль. Я роблю пуск, збиваю, і вона падає. Все зайняло одну хвилину.
Після пошуків уламків та аналізу бойової роботи було встановлено, що в обох цих випадках мобільна вогнева група збила ракети Х-101.
Зараз я у відпустці. Коли чую про пуски ворожих ракет, то хочеться вже чимшвидше на службу вийти та знову ціль якусь вразити
…Щоб стати стрільцем-зенітником ПЗРК, я навчався застосовувати комплекс на тренажері. На мою думку, на тренажері важче влучити у ціль, ніж у реальному протиповітряному бою. Усього на моєму бойовому рахунку — чотири збиті ракети. Перші дві ми знищили із зенітної установки.
Служити в Повітряні Сили я прийшов у 2014 році.
Тоді такий був час, що треба було йти до війська. З другом разом пішли. Прийшов служити у ту ж частину, де колись строкову проходив, у зенітний ракетний полк. Брав участь в обороні Донецького аеропорту у складі підрозділу «Дика качка». Це був зведений загін Повітряних Сил ЗС України, який обороняв позицію «Зеніт».
Згодом мені присвоїли звання молодшого сержанта. Був командиром відділення зенітних установок ЗУ-23-2, начальником радіолокаційної станції. З часом став головним сержантом взводу.
Нині я у відпустці.
Коли чую про пуски ворожих ракет, то хочеться вже чимшвидше на службу вийти й знову ціль якусь вразити».
