Не таємниця, що росіяни почали дуже серйозну роботу з повернення власної техніки з країн третього світу «Українці показують просто феноменальні успіхи в частині винищення…
Кандидат технічних наук, колишній директор з комунікацій НАК «Нафтогаз України», а нині — військовослужбовець ЗСУ Максим Білявський розповів АрміяInform про те, яким був 2024 рік для світу у галузі енергетики і чого чекати від 2025 року:
«У 2024 році глобальна енергетична мапа світу зазнала суттєвих змін. Водночас перед тим, як визначити основні фактори впливу, варто перш за все окреслити саме поняття енергетичної безпеки — це достатня кількість енергетичних ресурсів, які транспортуються через стабільну інфраструктуру на прозорі ринки, до яких має рівноправний доступ платоспроможний споживач.
Ресурси
Загальносвітовий портфель енергетичних ресурсів, у частині нафти, можливо вважати практично збалансованим, адже глобальний рівень споживання 102,8 млн барелів на добу покривається видобуток в 102,6 млн барелів. Такий показник свідчить про рівновагу ринку, попри військову напруженість на аравійському півострові та близькому сході. У цьому контексті доречно згадати, що у третьому кварталі поточного року Іран неодноразово вдавався до різноманітних за характером публічних заяв, очікуючи зокрема змін на глобальному ринку нафти. Насправді ситуація з попитом та пропозицією була збалансована за рахунок зростання видобутку нафти у США та зменшенням попиту зі сторони китайських споживачів. Таким чином, американська нафтова галузь другий рік поспіль продемонстрував рекордне зростання видобутку чорного золота на 2% до рівня 13,2 млн барелів на добу. Одночасно з цим, Китай зменшив споживання нафти на 10%, що дало можливість скоротити темпи зростання глобального попиту до 1%, порівняно з попереднім роком. Окрім цього, китайський ринок зменшив на 7% обсяг споживання російської нафти, заміщаючи чорним золотом із Саудівської Аравії. Такий тренд відбувся через зростання вартості доставки російської сировини на фоні санкційного впливу, якого недостатньо аби знекровити економіку агресора, яка здебільшого продає своє чорне золото на ринках Китаю та Індії. На жаль, агресору впродовж 2024 року вдавалось щодоби експортувати близько 4,8 млн барелів нафти на суму 320 млн доларів.
Враховуючи поточний рівень активності на ринку нафти, у 2025 році варто очікувати подальше зростання обсягів видобутку чорного золота до 104,5 млн барелів на добу. Беручи до уваги такий прогноз, не виключено, що у наступному році в глобальному вимірі буде мати місце профіцит пропозиції нафти. Водночас варто звернути на показники нафтовидобувної галузі ворога та не допустити порушення міжнародних прав, зокрема Резолюції ООН № 2375 від 11.09.2017, якою накладена заборона на постачання нафти і нафтопродуктів до північної кореї.
Світовий попит на природний газ впродовж 2024 року виріс на 2,4% та повернувся на допандемічний рівень. При цьому, рушійною силою зростання став Азіатсько-тихоокеанський регіон та скраплений природний газ, частка якого на ринку зросла до 40%.
Примітно, що Катар, США, і Австралія залишаються лідерами з постачання скрапленого природного газу, тоді як ЄС та Азія залишаються ключовими ринками збуту.
Водночас спостерігається досить небезпечна тенденція нарощування агресором видобутку газу, більш ніж на 9%, порівняно з показниками попереднього року. При цьому, в наступному році, агресор може збільшити обсяг виробництва скрапленого природного газу до 40 мільйонів тонн, що вкотре вказує на гостру необхідність введення нових санкцій. Така тенденція пов’язана зі спробою росії збільшити поставки природного газу до Китаю. Водночас загальний експорт російського газу до ЄС всіма маршрутами зріс до 32 мільярдів кубометрів, порівняно з 28,3 мільярда кубометрів у 2023 році, коли він впав до найнижчого рівня з 1970-х років. Попри це зростання, обсяги постачання російського газу до Європи залишаються значно нижчими за показники попередніх років. Для порівняння, у 2018-2019 роках річний потік газу до Європи сягав від 175 до 180 мільярдів кубометрів.
Глобальний ринок вугілля у 2024 році характеризувався стабільним попитом та пропозицією, але обсяг споживання залишився на рівні попереднього року, становлячи приблизно 8,7 мільярда тон, що вплинуло на рекордне зростання викидів діоксиду вулицю до рівня 41,6 мільярда метричних тон. При цьому, російська вугільна галузь у 2024 році зіткнулася з серйозними фінансовими труднощами, що відобразилося на її основних показниках. Найперше, агресор скоротив обсяг видобутку вугілля на 4,4% у річному виражені, що визначило зменшення експортних поставок та втрату ринків збуту. Наприклад, один із найбільших імпортерів російського вугілля на Тайвані, компанія Taiwan Cement Corporation (TCC), повністю припинила співпрацю з агресором. Загалом, дохід російської вугільної галузі скоротився на 97%, а переважна більшість видобувних компаній зазнали збитків.
Завершуючи розділ ресурси, варто звернути увагу на видобуток урану та виробництво ядерного палива з огляду на розвиток низьковуглецевих джерел енергії. У поточному році спостерігалось зростання на 3% обсягів видобутку урану до рівня 50 тис. тонн. Попри те, що найбільшим видобувником урану є Казахстан, агресор продовжує контролювати понад 40% світового збагачення урану. У наступному році, частка росії в цьому сегменті може скоротитись за рахунок розвитку власних потужностей у США та ЄС, а також залучення інвестицій у родовища Канади та Намібії.
Інфраструктура
У році, що минає було реалізовано багато значущих інфраструктурних проєктів в енергетичній галузі, які вплинули на глобальну енергетику та сприяли розвитку стійких енергетичних систем світу, зокрема:
1. Проєкти у сфері низьковуглецевої, відновлюваної та водневої енергетики.
- Китай: Завершено будівництво найбільшого у світі сонячного парку «Гігантський Сонячний Гребінь» із потужністю 20 ГВт у пустелі Гобі. Загалом, встановлена потужність альтернативної енергетики у Китаї перевищила 1,3 ТВт.
- Індія: Завершено проєкт сонячної ферми в Раджастані на 10 ГВт, що покриває потреби в електроенергії понад 5 млн домогосподарств.
- Марокко: Розширено сонячний комплекс Noor Ouarzazate до 5 ГВт, зробивши його одним із найбільших у світі.
- США: Запущено вітропарк Coastal Virginia Offshore Wind (CVOW), найбільший офшорний проєкт вітрової енергетики у США, із потужністю 2,6 ГВт.
- Великобританія: Введено в експлуатацію офшорний вітропарк Dogger Bank із загальною потужністю 3,6 ГВт.
- Бразилія: Запущено найбільший у Південній Америці наземний вітропарк із потужністю 2 ГВт.
- Саудівська Аравія: Завершено будівництво найбільшого у світі заводу з виробництва «зеленого» водню в місті Неом, здатного виробляти до 650 тонн водню щодня.
- ЄС: У Нідерландах введено в експлуатацію першу в Європі комерційну водневу трубопровідну мережу.
- Австралія: Запущено проект HyEnergy, який включає виробництво «зеленого» водню потужністю 3 ГВт для експорту до Азії.
- Франція: Введено в експлуатацію новий реактор EPR (European Pressurized Reactor) на АЕС Фламанвіль.
- Китай: Запущено два нових реактори Hualong One, що підвищило частку ядерної енергетики в енергобалансі країни.
- Індія: Завершено будівництво нового реактора в рамках проєкту Куданкулам.
- США і Японія успішно протестували комерційні термоядерні реактори, наближаючи початок ери чистої енергетики.
2. Мережева інтеграція та інфраструктура скрапленого природного газу
- Катар: Завершено першу фазу розширення Північного газового родовища, збільшивши потужності СПГ на 30 млн тонн на рік.
- США: Введено в експлуатацію новий завод СПГ у Техасі (Driftwood LNG), потужністю 27 млн тонн на рік.
- Європа: Відкрито нові СПГ-термінали в Німеччині (Брунсбюттель і Вільгельмсгафен) для заміщення російського газу.
- Африка: Завершено міжрегіональний енергетичний коридор у Східній Африці, що дозволяє ефективно передавати електроенергію між країнами.
- Європа: Завершено проєкт EuroAsia Interconnector — підводний електрокабель між Кіпром, Грецією та Ізраїлем, який інтегрує енергосистеми цих країн.
- Південна Америка: Введено в дію енергетичну інтеграцію між Аргентиною, Бразилією та Уругваєм для стабілізації регіональної електромережі.
3. Зберігання енергії та зменшення викидів діоксиду вуглецю
- США: Введено в експлуатацію найбільший у світі акумуляторний парк Moss Landing Energy Storage Facility у Каліфорнії (1,6 ГВт·год).
- Китай: Запущено нову гібридну систему зберігання енергії в провінції Шаньсі, що поєднує літій-іонні батареї та гідроакумуляцію.
- Австралія: Запущено проєкт Big Battery 2.0 із потужністю 1,2 ГВт·год у штаті Вікторія.
- Норвегія: Запущено найбільший у світі проєкт із захоплення та зберігання вуглецю (Longship CCS).
- Канада: Реалізовано проєкт Carbon Engineering для прямого захоплення CO₂ з атмосфери з метою його зберігання.
- Китай: Запущено кілька промислових проектів з уловлювання вуглецю на основі сучасних технологій.
- Німеччина завершила закриття останніх вугільних електростанцій, переходячи на ВДЕ та газові потужності.
Як бачимо, у 2024 році реалізація масштабних енергетичних проектів у всьому світі продемонструвала зростання інтересу до стійкої, інтегрованої та декарбонізованої енергетики. Ці ініціативи значно зміцнили позиції відновлюваних джерел енергії, скрапленого природного газу, водню та інноваційних технологій у глобальній енергосистемі.
Ринки
Говорячи про котирування на глобальному ринку нафти, впродовж 2024 році спостерігалась тенденція до зниження ціни, наприклад на початку січня один барель сорту Brent реалізовувався за 76,3 долари, а наприкінці грудня вже на 3% менше. Зважаючи на прогноз зростання видобутку нафти у 2025 році, можливо припустити подальше зниження котирувань до рівня 65 доларів за барель.
Протилежна ситуація з цінами на природний газ. У 2024 році, ціни на природний газ в Азії та Північній Америці зросли приблизно на майже 50% та, схоже, продовжуватимуть зростати у першому кварталі наступного року через активне виснаження запасів у сховищах. Водночас рівень зростання ціни скрапленого газу буде визначатись сезонним попитом та наповненістю сховищ.
У 2024 році ціни на вугілля залишалися відносно стабільними. Наприклад, в Австралії ціни трималися на рівні близько $203 за тонну.
Цінова кон’юнктура на глобальному ринку первинних енергоносіїв призвела до того, що впродовж поточного року ринок електричної енергії в Європейському Союзі зазнав наступних змін.
По-перше, після суттєвої волатильності котирувань у попередні два роки, ціни на електроенергію у 2024 році знизилися, що пов’язано зі стабільним постачанням газу, заповненими газосховищами та сприятливими погодними умовами. Таким чином, у Німеччині, Франції, Італії та Іспанії середні ціни на електроенергію були на 30-40% нижчими, ніж у 2023 році. На цей тренд, зокрема вплинуло уповільнення темпів економічного зростання ЄС, наприклад попит на електроенергію знизився на 5%.
По-друге, частка відновлювальних джерел енергії (вітрової, сонячної, гідро- та біоенергетики) перевищила 50% у багатьох країнах ЄС, включаючи Німеччину, Іспанію та Данію. Цьому також сприяла нова інвестиційно приваблива модель ціноутворення для енергії, яка вироблена з альтернативних джерел. Такий підхід створив умови за якими Європейський Союз завершив масштабні інвестиційні проєкти в сонячну енергетику, забезпечивши понад 50% виробництва електроенергії з ВДЕ у багатьох країнах-членах. Власне такі зміни вплинули на те, що середня ціна електроенергії в ЄС для побутових споживачів впродовж поточного року становила близько 12,67 грн/кВт-год, що еквівалентно приблизно 0,29 євро/кВт-год за курсом 43,85 грн за 1 євро.
Блек-аути
Попри розвиток мережевої інфраструктури та децентралізації енергосистем, впродовж поточного року у різних куточках світу мали місце блек-аути.
Найбільш поширена причина — це природні катаклізми, зокрема У США потужні урагани в регіоні Мексиканської затоки спричинили пошкодження енергетичної інфраструктури, особливо в штатах Луїзіана та Техас. Водночас у Південно-Східній Азії тайфуни викликали перебої в електропостачанні на Філіппінах та у В’єтнамі. На стабільність енергопостачання у поточному році впливала екстремальна спека, наприклад у ЄС та Азії аномальні теплові хвилі призвели до підвищення споживання електроенергії для кондиціонування, що спричинило локальні відключення в Італії, Франції та Індії.
По-друге, короткострокове відключення споживачів від електричної енергії було спричинене кібератаками, наприклад у США мали місце перебої через зовнішній вплив на ІТ-інфраструктуру операторів електромереж.
По-третє, технічна несправність та зношеність мереж. Наприклад, Південно-Африканська Республіка продовжувала страждати від масштабних блекаутів через неспроможність державної енергокомпанії Eskom забезпечити стабільну роботу мереж. Періодичні «load-shedding» (планові відключення) стали частиною повсякденного життя. Подібна ситуація мала місце у Пакистані, на початку 2024 року масштабний збій у національній енергомережі залишив без електрики понад 200 мільйонів людей. На стабільність енергомереж також впливали достатність первинних енергоносіїв, наприклад у Кубі мала місце енергетична криза через нестачу палива та зношеність вузлів теплових електростанцій.
По-четверте, військові конфлікти. Один з таких прикладів, ескалація конфліктів у регіоні близького сходу вплинула на енергосистеми Сирії, Лівану та частково Ізраїлю, спричинивши перебої в електропостачанні.
По-п’яте, високий попит та неготовність до повного енергетичного переходу з викопних на відновлювальні джерела енергії. У першому кварталі 2024 року, через холодну погоду та затримки в роботі відновлюваних джерел енергії (наприклад, недостатній вітер для вітрових станцій) в окремих регіонах, таких як Німеччина та Польща, відбулися короткочасні блекаути.
Воєнні злочини кремля
У році, що минає, росія продовжила здійснювати воєнні злочини, реалізувавши 13 масованих атак на об’єкти енергетичної інфраструктури України. За різними розрахунками, лише на реалізацію цих злочинів ворог застосував понад 1200 ракет, завдавши збитків на 56,2 млрд доларів. Одна з найбільш масштабних атак сталась 26 серпня 2024 року, коли агресор застосував 236 дронів та ракет. Загалом, воєнні злочини кремля проти енергетичної інфраструктури України мали на меті створити гуманітарну кризу, підірвати економіку та знизити обороноздатність нашої держави. Попри ці дії, завдяки міжнародній підтримці, оперативному відновленню пошкоджених об’єктів та стійкості співгромадян, енергетична система України продовжує функціонувати навіть в умовах масштабних викликів.
Російські воєнні злочини мають бути засуджені як на міжнародному (Міжнародний кримінальний суд, Міжнародний Суд ООН, Європейський суд з прав людини), так і національному рівнях.
Санкційний тиск на агресора
У наступному році санкційний тиск на агресора має бути суттєво збільшений з декількох причин.
Перш за все, агресор є найбільшою загрозою для глобальної енергетичної безпеки, оскільки зокрема він активно використовує складні схеми перевантаження нафти на морі, «тіньові флотилії» та приховує кінцеве місце призначення вантажів, щоб уникати санкцій. При цьому, на жаль, не всі країни або компанії дотримуються санкцій через складнощі з перевіркою ланцюгів постачання та відсутність жорсткого контролю.
Поряд з цим, Китай, Індія, Туреччина та інші країни Глобального Півдня, не приєдналися до санкційного режиму та користуються зниженими цінами на російські ресурси, надаючи агресору фінансові можливості для війни проти демократичного світу.
Очевидно, що є недостатній тиск пов’язаний з адаптацією росії до санкцій і відсутністю єдиного глобального підходу до протидії її енергетичній експансії. Підвищити ефективність санкцій може посилений контроль та встановлення вторинних заходів впливу на компанії та країни, які сприяють агресору в обході обмежень.
Окрім цього, у наступному році роль агресора в енергетичній безпеці світу потрібно зменшити зокрема шляхом накладання санкції та введення нових політичних обмежень на ринку ядерного палива.
ТОП-25 прогнозів на 2025 рік
Енергетична безпека у 2025 році залишатиметься багатовимірним викликом й залежатиме від геополітичної стабільності, адаптації до кліматичних змін та темпів впровадження інновацій. Країни, що інвестують у диверсифікацію джерел енергії, декарбонізацію та зміцнення інфраструктури, матимуть перевагу у забезпеченні стабільності енергопостачання.
1. Зменшення залежності від викопного палива, підвищення ролі атомної енергетики.
- Очікується зниження частки викопного палива у світовому енергобалансі на 2–3% порівняно з 2024 роком.
- Країни ЄС, США, Японія та Південна Корея інвестуватимуть у розширення відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та розвиток інфраструктури для зберігання енергії.
- США, Китай та Канада введуть в експлуатацію перші комерційні малі модульні реактори SMR.
- Європа активізує використання атомної енергетики для стабільності постачання.
- Латинська Америка фокусуватиметься на розвитку гідроенергетики та сонячної енергетики.
- США та Канада робитимуть ставку на LNG та атомну енергетику для внутрішніх потреб і експорту.
- Китай залишиться лідером у розвитку відновлюваних джерел та атомної енергетики.
- Індія активно розширюватиме використання сонячної та вітрової енергії для задоволення зростаючого попиту.
2. Загострення конкуренції за ресурси
- Високий попит на критичні мінерали призводитиме до напруженості між країнами, особливо у регіонах Африки та Південної Америки.
- Китай залишиться домінуючим постачальником рідкоземельних матеріалів, що підсилить стратегічні виклики для Заходу.
- Розширення розробки родовищ літію, кобальту та нікелю для виробництва батарей та іншої «зеленої» інфраструктури.
- Напруження в Близькому Сході, у тому числі у зв’язку з Іраном, може загрожувати безпеці постачання нафти.
- У Східному Середземномор’ї триватимуть суперечки між Грецією, Туреччиною та іншими країнами за права на розробку газових родовищ.
3. Диверсифікація постачання енергоносіїв та розвиток інфраструктури.
- Росія зіткнеться з подальшим скороченням експорту енергоносіїв до Європи через санкції та диверсифікацію ринків споживання. Основними покупцями залишатимуться Китай, Індія та деякі країни Африки.
- Розширення LNG-терміналів у Європі, Індії та Південно-Східній Азії для зменшення залежності від російського газу.
- Інвестиції в інфраструктуру для транспортування водню у Європі, Австралії та на Близькому Сході.
- Інтеграція відновлюваних джерел та розвиток LNG-інфраструктури сприятимуть зменшенню залежності ЄС від імпорту енергоресурсів.
- Розширення ринків водню ЄС як ключової складової декарбонізації.
- Зростання обсягів встановлення батарейних систем великої ємності.
- Розширення мереж у країнах, що розвиваються, для забезпечення доступу до електрики.
4. Цифровізація енергетичної галузі.
- Інтеграція штучного інтелекту для оптимізації виробництва, розподілу та збереження енергії.
- Захист енергомереж від кібератак через впровадження сучасних протоколів безпеки.
5. Екологічна політика.
- Глобальні ініціативи, як-от скорочення викидів метану, вимагатимуть модернізації енергетичного сектору.
- Початок комерційного використання «зеленого» водню у важкій промисловості та транспорті.
- Більше країн прийматимуть національні стратегії декарбонізації з жорсткішими вимогами до енергетичних компаній”.
Максим Білявський для АрміяInform
