Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Командир «Цезар», навідник «Прораб» та механік-водій «просто Ваня» екіпажу PT-91 Twardy («Тварди») одночасно навчалися у Польщі й потім так само разом прийшли служити до 117 окремої важкої механізованої бригади.
Про навчання і бойову бронемашину з Польщі, завдання кожного члена екіпажу та потужність 125 калібру, роль танків у сучасній війні, найбільші небезпеки та захист від них танкісти розповіли АрміяInform.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
Інтенсивне навчання на модернізованих танках PT-91 Twardy у Польщі побратими екіпажу згадують із вдячністю. Розповідають, що вчили на совість, намагаючись якомога якісніше підготувати українських танкістів до реальних бойових дій.
— Дуже старалися поляки нам усе пояснити та всьому навчити. Вони великі молодці, якщо чесно. По-людськи хотіли нам пояснити — так, щоб і елементарно, і толково. Не для проформи, не для того, щоб папірці здати, а саме для того, щоб ми змогли потім на цьому танку реально воювати, — каже командир танка «Прораб».
Утім, одразу додає він, потім довелося багато чому довчатися самотужки, адже за кілька тижнів навчання у Польщі можна встигнути опанувати лише мінімально необхідні базові знання. Справжньої майстерності танкісти набували вже в Україні, в тому числі під час інтенсивних бойових дій на Запоріжжі.
Так само схвально відгукуються танкісти й про свою бойову машину — вдосконалену поляками модифікацію танка на основі Т-72М1. Її двигун потужний і надійний, захист покращений та підсилений, а система керування вогнем і приціли дозволяють вести вогонь надзвичайно влучно.
— Сама машина, якщо в справному стані, то дуже гарна. Якщо гарна техніка якісно відремонтована, то вона себе добре і покаже. Якщо ж у ній є щось несправне — то це і не техніка вже. Вона може хіба що стояти на ремонті і більше нічого. Машина має відповідати до виїзду, має все повністю гарно працювати, — наголошує «Цезар».
Особливо небезпечно виявити несправність вже під час бою, пояснюють танкісти. Вони згадують випадок, коли підійшли до противника впритул — на відстань близько 100 метрів — і після першого ж пострілу змушені були стрімко відкочуватися, адже бронемашина зламалася. Такого не повинно траплятися, наголошують вони.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
Доки ми розмовляємо, кілька механіків саме оглядають, перевіряють та лагодять Twardy. За кілька хвилин вони запускають потужний двигун бронемашини — довкілля наповнюється гучним гарчанням. Завдання їхньої команди — забезпечити те, про що говорить командир — повну справність та надійну безвідмовність панцерника в бою.
— Якщо хоч щось хоч трішки не працює — то це вже все. Коли на бойові з капремонтом ми виїжджали, то це найкраще. Тоді впевнений у машині, виїжджаєш і не переживаєш, що в тебе зараз там може щось зламатися. Лупиш і не боїшся, що в тебе може щось десь заклинити, — підхоплює слова командира навідник «Прораб».
У складних ситуаціях танкістів рятує злагоджена робота команди, насамперед найменш говіркий член екіпажу — мехвод Іван, якого побратими кличуть без позивного «просто Ваня». Саме він відповідає за швидкість та маневреність бойового панцерника й у підсумку — за безпеку екіпажу.
— Від мехвода все залежить. Маневреність має бути на висоті, щоб він швидко тебе завіз і потім ще швидше вивіз, коли відкочуємось. Тому справна машина і добрий механік — це основа, від них залежить більше половини виконання завдання, — наголошує командир танка.
Мехвод Іван скромно усміхається і зауважує, що його справа проста — стежити за дорогою та реагувати на ситуацію, виконувати накази командира. Однак відразу додає, що в бойовій обстановці доводиться також приймати рішення самостійно, не чекаючи прямого наказу.
— Якщо командир зайнятий, то вже тоді сам вирішуєш, куди і як маневрувати, де їхати, — каже він. — Тоді сам вибираєш дорогу і реагуєш на обстановку, бо чекати наказів немає часу — потрібно вирішувати самостійно.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
Навідник продовжує, що його завдання — вміти відчувати маневри бойової машини і враховувати його під час ведення вогню. Він наголошує, що для стрільби з танка під час руху потрібні зовсім інші вміння й навички, ніж під час стрільби за стаціонарних закритих позицій.
— Треба відчувати машину — коли вона їде, то треба баштою крутити та приціл ловити на ходу, брати на упередження, враховувати рух. Коли чую, що він (киває на мехвода Івана) повертає, то відразу враховую це під час прицілювання, — пояснює навідник «Прораб».
Командир танка усміхається і говорить, що із досвідченими побратимами його завдання найпростіші — роздавати вказівки, кому і що робити. А якщо екіпаж досвідчений, то і цього непотрібно — вони самі все зроблять.
Утім, жарти жартами, але в бою роль командира важлива, адже саме він завдяки інформації зі штабу та тому, що бачить на власні очі, найкраще орієнтується в бойовій ситуації і приймає найбільш зважене рішення.
— Говориш зі своїм екіпажем і тримаєш зв’язок зі штабом. З «пташки» нас корегують, але їм зверху не все видно, що бачимо ми, тому маємо вже самостійно вирішувати, як виконувати наказ. Наприклад, їм згори не видно, що перед танком кущі, а ми це враховуємо і діємо вже на власний розсуд, — пояснює «Цезар».
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
Говорячи про ефективність танків у сучасній війні, бійці високо відгукуються про бойові якості потужних панцерників і завдання, які вони спроможні виконувати. Ворожа бронетехніка, скупчення піхоти та укриття противника — все, до чого може дотягнутися прямою наводкою «довга рука» танкової гармати, гарантовано знищується.
— 125 калібр прямим наведенням може наробити серйозних чудес. Уявіть, що танк перебуває за 300, за 200 метрів до ворожого укриття і «розбирає» його — які будуть відчуття у ворога? Танк є страшна машина, і вона зробить таку роботу, яку не виконає більш ніхто — ні міномети, ні артилерія, — каже командир «Твардого».
Він пояснює, що достатньо лише кінетичної енергії бронебійної болванки, щоб ущент рознести позиції ворога в будь-якій споруді, в якій він спробував закріпитися. Ворожих піхотинців нищать вже самі уламки стін, які розлітаються вусібіч після влучання танкового снаряда.
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
-
- Фото Руслана Тарасова / АрміяInform
Розуміючи небезпеку танків, росіяни посилено полюють на українські броньовані фортеці на гусеницях. Найстрашнішими загрозами танкісти вважають FPV-дрони, баражуючий боєприпас «Ланцет» та ПТРК «Корнет». Небезпечними є також протитанкові міни.
Захищатися від цих загроз, окрім наявних на PT-91 Twardy композитної броні та вибухового динамічного захисту, допомагають засоби РЕБ та захисні екрани. З’явились вони, згадують танкісти, приблизно одночасно.
Ще влітку 2023 року ні РЕБ, ні захисних екранів на танках не було, але вже близько року тому восени — на початку зими вони почали дедалі більше поширюватися. Спочатку екрани були саморобними, згодом з’явилися також заводські. Зараз ними захищений кожен танк, адже вони засвідчили свою високу ефективність, багато разів рятуючи життя українським танкістам.
Завдяки цим новаціям та вдосконаленням і без того міцний горішок з Польщі Twardy став ще твердішим. А бойовий екіпаж танка — «Цезар», «Прораб» та «просто Ваня» — становлять для ворога ще більшу небезпеку завдяки набутому в попередніх боях досвіду.
