Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Доктор філологічних наук, професор Георгій Почепцов не один рік своєї професійної діяльності присвятив темі інформаційної війни, гібридної війни, стратегічних комунікацій. Він вперше ввів поняття смислової війни. Автор не однієї книги з цієї тематики.
Кореспондентка АрміяInform запитала професора Почепцова, на якій стадії зараз перебуває Україна у контексті ведення інформаційної війни з рф; які сильні та слабкі сторони ворога у цьому контексті; чи достатньо гучно звучить голос нашої держави під час двобою з ворогом у віртуальному просторі, і не лише.
Росія активно входить в масову свідомість по всьому світові за допомогою фальшивих сайтів
— Чи змінилася, за вашими оцінками, методологія ведення інформаційної війни росіянами за 10 років, з 2014 року? Як?
— Підхід став більш диференційованим для різних аудиторій. У 2014 все було більш єдиним. Росія активно входить в масову свідомість по всьому світові за допомогою фальшивих сайтів, які сприймаються як свої. Завдяки цьому вона має більш гучний «голос», ніж ми. Хоча він захований в чужих виступах…
Взагалі пропаганда більш наближена до мистецтва, ніж до науки… Це така своєрідна політична поезія, а не просто газетна стаття. Ми орієнтовані більше на радянський варіант пропаганди, коли всі мовчать і слухають один голос. Такого більше не буде: замість монологу пропаганда стає діалогом… Саме так її і повинна відчувати аудиторія.
Ми повинні активніше працювати з росіянами, що емігрували, бо їх голоси і їхні обличчя знайомі аудиторії рф
— У своїй книзі «Сучасні інформаційні війни» ви ввели поняття смислової війни. Станом на грудень 2024 року, за вашими спостереженнями, хто веде у смисловій війні: Україна чи рф? Аргументуйте.
— Кожен бореться за власну аудиторію, за тих, хто може стати власним симпатиком. Кожен перемагає у власній аудиторії. Ми не можемо перемагати в головах російської аудиторії, бо нас не чутно. Ми повинні активніше працювати з росіянами, що емігрували, бо їх голоси і їхні обличчя знайомі аудиторії рф. Аудиторія завжди хоче почути щось своє, наближене до її уявлень. І саме такий канал потрібен і нам.
— Російсько-українська війна — це, здається, той приклад, коли віртуальна дійсність породила війну фізичну. Які, на вашу думку, шляхи завершення цієї війни? Яка роль якісної комунікації для встановлення справедливого миру?
— На жаль, мир не буде дуже справедливим, бо у кожного різні цілі. Росія взагалі каже, що вони внесли наші території у свою конституцію. І це абсурд, бо так вони можуть внести, наприклад, Бельгію, а потім говорити: «Вона ж є в нашій конституції, що ми можемо зробити».
Провідні світові медіа на нашому боці
— Які кейси стратегічної комунікації з боку України за час широкомасштабного вторгнення ви б назвали вдалим прикладом у веденні інформаційно-смислової війни? А що наша держава провалила в комунікаційному плані? А що можемо виправити?
— Україна зробила найголовніше — провідні світові медіа, як і країни, на нашому боці. Росія хоче наблизити любов до себе силою, а це провальна стратегія. У результаті цього росія просто зайняла старе місце СССР як вічного ворога…
— А які сильні та слабкі сторони ворога у цьому сенсі?
— Вони добре нас знають, це дозволяє ставити всюди потрібні акценти. А мінусом є те, що вони слабше відчувають, як ми змінилися з початком війни. Мінусом росії є як велика кількість опозиційних сайтів за кордоном, так і величезна кількість політиків, письменників, діячів культури, які емігрували. Це все відомі прізвища та обличчя… І вони налаштовані проти. Не завдяки нашій пропаганді, а завдяки діям росії.
Сьогодні ми дуже далекі від них, а повинні «співати» разом. Ми повинні розмовляти з ними, спираючись на їхні аргументи. Це великий простір, який росія просто не може цензурувати. І він буде звучати все сильніше, оскільки війна виснажує.
Маємо виховувати власних агітаторів і пропагандистів, чиїх виступів населення б чекало щовечора
— Свого часу ви заявляли, що «війна — це перевірка держави на справжність». На третьому році широкомасштабної — чи пройшла, на вашу думку, наша держава цю перевірку?
— Перевірку війною пройшла, але творенням пропаганди як на свою аудиторію, так і на чужу — не пройшла. У нас дуже слабкий «голос». Пропагандисти за цей час повинні були стати найвідомішими постатями для аудиторії. Важко вірити абстрактному державному голосу, люди вірять конкретним постатям.
— З ваших слів, три больові точки, на які націлені комунікації під час війни, — це власне населення, населення ворога і нейтрали. На вашу думку, чи «пропрацьовує» Україна всі ці три больові точки? Як? А що можна покращити?
— Захід робить роботу замість нас, розмовляючи з власним населенням і нейтралами. А ми ще не навчилися розмовляти так, щоб люди кидали все і йшли до телевізора, щоб послухати конкретну людину. Левітан лише читав чужі тексти, а відчувався пропагандистом, бо під час війни завжди є нестача інформації.
— Цитую вас: «Інформаційна війна — це мелодія флейти, пропаганда — це духовий оркестр, який слухають навіть тоді, коли цього не хочуть». На вашу думку, наскільки чутна зараз флейта з боку України? Наскільки якісне це звучання?
— Наша «флейта» слабка. Вона має нечітке уявлення про те, що саме слід акцентувати. Умовно кажучи: потрібна не просто правда, а влучна правда, яку не зупинити…
— Що б ви порадили цивільним українцям для загартовування емоційної стійкості в цей час? Якісь поради на щодень, «як зберегти ясність мислення і свободу дії» в час завалу дезінформацією і ворожим ІПСО?
— Маємо виховувати власних агітаторів і пропагандистів, чиїх виступів населення б чекало щовечора. Населення хоче почути чесні слова, які б одночасно несли позитив. І конкретні обличчя, до яких є довіра.
— Ви кажете, що «історія людства будується на історії мрії», і що «людина живе мріями», попри те, що йдеться про візуальний простір. Як би ви порадили українцям візуалізувати свої мрії, перебуваючи в країні в стані війни, щоби потім не було розчарувань, не було боляче?
— Боляче буде обов’язково, бо компроміс не є перемогою. Або є тимчасовою перемогою. Але іншого варіанту немає. Якщо ми потрапили у війну, то треба перемагати.
Фото з особистого архіву Георгія Почепцова
