Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
20-річний Данило Усов, кандидат у майстри спорту з кікбоксингу з міста Бійськ Алтайського краю рф, потрапив у полон до воїнів 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Його підрозділ, сформований із засуджених, брав участь у бойових діях на Курщині.
Про це інформує Командування Десантно-штурмових військ ЗС України.
«Особливо жорстоке убивство — 105 стаття. Убив педофіла, який зґвалтував 13-річну дівчинку з дитбудинку. Вирок — 22 роки і 3 місяці суворого режиму», — розповідає Данило.
Відсидіти з цього строку Усов встиг усього 1 рік. У колонії з’явились агітатори на «сво». Каже, що не хотів підписувати, але погрожували розправою.
«Нас по одному заводили до начальника в кабінет, де був представник із зс рф. Хто відмовлявся, ввечері доводили, що «прийдеться. Підсунули папірці і сказали все підписати», — продовжив росіянин.
Усов без вагань підписав контракт. Пропаганда казала, що воювати їдуть проти іноземних легіонів і НАТО, бо «українців в ЗСУ уже немає».
«За відмову підписати зекам погрожували „прес-хатами“. Запевнили, що до колонії я б не доїхав. А після „прес-хати“, де людей ламали, підписували всі і все», — додав Данило.
Із СІЗО, прямо того ж дня після підписання контракту Усова відправили до Барнаула. Там висадили з автозаків, де вже чекали інші в’язні.
«Видали сухпайки, воду і посадили в автобуси на Новосибірськ. Сказали, що є два дні, і можна зустрітись з рідними. Мама виїхала, але доїхати не встигла, нам сказали, що ми терміново вилітаємо. Так і не зустрілись. Мама і раніше казала, що краще б сидів, а не пішов на „сво“», — зазначив колишній в’язень.
Усова, як і інших зеків, привезли на перший полігон, де вони 2 тижні займались будівельними роботами.
«Копали, пиляли, будували, прокладали електрику. Тренувань не було. Я робив машини, бо розбираюся в цьому. Один раз вивезли на тренувальний полігон, але тільки тому, що приїхало телебачення. Видали по автомату і 15 патронів, типу ми тут тренуємось», — зауважив Данило.
На полігоні «Зоряний» біля Луганська на одному з таких «тренувань» Усов зламав ногу. Каже, що в зеків стріляли й закидували гранатами. Так інструктори виховували в новоспечених бійців відвагу. За три тижні після цього відправили на полігон в Курську область. Там вивозили на закинутий завод, де проходили такмед, відпрацьовували стійки, розбирали зброю.
Упродовж місяця зеків перекидували в різні села Курської області. В одному з них Усова та інших десантників закидали скидами з дронів. Кілька днів Усов разом з іншими пораненими зеками переховувався в підвалах, допоки їх не взяли в полон українські десантники.
«Кинули нас наші командири. Ми з хлопцями припускали, що в такий спосіб, коли по нас працювали, наше командування вираховувало ворожу артилерію. Кожному зеку напередодні бойового виходу видавали одну гранату для суїциду. Сказали, що в полон здаватися не можна. Один побратим підірвав себе, а я не зміг. Мабуть, не вистачило мужності», — розповів росіянин.
Як повідомляла АрміяInform, бійці 80 десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ відбили черговий невдалий штурм противника та взяли в полон 11 росіян з 11 десантно-штурмової бригади військ рф.
Офіс Генерального прокурора опублікував фото з місця удару російського дрона по території Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
Президент України Володимир Зеленський у неділю прибув з офіційним візитом до Великої Британії.
Пілоти Департаменту активних дій ГУР МОУ показали, як нищать особовий склад ворога та спопеляють ворожі військові цілі на Запорізькому напрямку.
Слідчі СБУ вважають воєнним злочином російський удар по будівлі Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, який знаходиться біля ЧАЕС.
Найбільше ворог атакував на Гуляйпільському напрямку, де відбулося 20 боїв.
Оператори 3-го батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» зробили успішну засідку.
Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…