Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
26 жовтня відбулися 11-ті парламентські вибори в Грузії, а 20 жовтня і 3 листопада – два тури президентських виборів у Молдові. Обидва волевиявлення стали яскравим прикладом політичної боротьби між проєвропейськими та проросійськими силами в пострадянських країнах. Адже обидві держави продовжують визначати свій зовнішньополітичний курс, стикаючись з сильним тиском з боку росії. Підсумки цих виборів матимуть вплив не лише на національному рівні, а й на ситуацію в усьому регіоні, зокрема й на Україну.
Про це розповідає в ексклюзивному коментарі АрміяInform експерт Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Олександр Чупак.
«Як у Грузії, так і в Молдові, вибори супроводжувалися численними повідомленнями про втручання з боку росії та порушенням демократичних стандартів. В обох країнах спостерігалися випадки фальсифікацій і маніпуляцій на виборчих дільницях, що відзначили спостерігачі ОБСЄ та інші міжнародні організації. Проросійські політичні сили в обох країнах використовували пропаганду та інструменти тиску на електорат, акцентуючи на небезпеці зближення з ЄС.
Обидві країни мають значні проєвропейські сегменти суспільства, особливо серед молоді та міського населення, що прагнуть до інтеграції з ЄС. Ці люди виходили на масові демонстрації в обох столицях, щоб висловити свою підтримку проєвропейським лідерам і протистояти проросійському тиску.
У Молдові ця підтримка допомогла проєвропейському кандидату Маї Санду здобути перемогу, а в Грузії, попри значний опір, проєвропейські сили продовжують свою боротьбу».
«Попри спільні риси, вибори в цих країнах мали суттєві відмінності. У Молдові перемогу здобула проєвропейська сила на чолі з Маєю Санду, яка змогла об’єднати електорат навколо ідеї євроінтеграції, зокрема завдяки підтримці західної діаспори та міських центрів. У Грузії ж панівна партія „Грузинська мрія“, яку підтримує проросійський олігарх Бідзіна Іванішвілі, згідно із заявами опозиції, утримує владу завдяки адміністративному ресурсу та широким фальсифікаціям. Її чергова перемога на парламентських виборах спричинила громадські протести, що тривають донині.
Також відрізняється загальний політичний клімат. У Молдові президент має значний вплив на політичні процеси. У Грузії ж президент Саломе Зурабішвілі, хоч і підтримує проєвропейські цінності, має обмежену владу, що дозволяє уряду діяти на користь проросійським інтересам; вона засудила фальсифікації під час виборів».
«Події в Молдові та Грузії мають безпосередній вплив на Україну, оскільки ці країни стикаються з подібними до нас викликами на шляху до євроінтеграції. Україна, що веде повномасштабну війну проти росії, має активно працювати з країнами, які можуть стати нашими союзниками у боротьбі проти окупанта. Особливо з Молдовою та Грузією, що подібно до нас потерпають від окупації їхніх територій росією.
Ситуація в Грузії є нагадуванням про ті ризики, які виникають, коли проросійські сили утримують владу. Можна провести паралель між владою Іванішвілі й часами Януковича, коли в Україні закріпилася чітка олігархічна вертикаль контролю над владою та бізнесом. За таких умов перспективою є наближення до нинішнього статусу Білорусі, й грузинська опозиція добре це розуміє.
У контексті Молдови для нас завжди цікавою є ситуація з Придністров’ям. Російський анклав варто було ліквідувати ще на початку 2022 року, але тоді Мая Санду не захотіла псувати стосунки з москвою. Перемога Санду означає, що Україна має можливість посилювати свій вплив (політичний, економічний тощо) на Кишинів з метою недопущення повернення Молдови у російську орбіту».
