Під час російсько-української війни це почесне звання набуло особливої ваги у державі. Адже героїзм став невіддільним від жертовності. Він став чимось винятковим,…
У жовтні цього року російська армія мала чи не найбільші втрати особового складу від початку широкомасштабного вторгнення.
Але наскільки це може вплинути на загальну міць угруповання зс рф в Україні? Простіше кажучи, коли у ворожій армії закінчаться люди? Та чи є ще кого там призивати на військову службу?
Про це розповів експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.
російські ССО «відгребли» на фронті в Україні достатньо, щоб ускладнити собі існування
«Якщо говорити про мобілізаційний резерв російської федерації, то маємо згадати, що їхній попередній міністр оборони казав, що в росії є до 20 мільйонів людей, які можуть бути призвані.
Офіційна російська статистика каже, що у рф є 143 мільйони населення. Відповідно з них близько 27 – люди призовного віку. Тому якщо російські військово-лікарські комісії сильно заморочуватись не будуть, а вони саме так і роблять, то може бути до 25 мільйонів.
Якщо навіть прискіпливо відфільтрувати людей, то все одно може бути 23-25 мільйонів призовників, на мій погляд. Знову ж таки, не забуваємо про росіян, які відбувають покарання, і противник їх дуже активно залучає до військової служби, в такий спосіб утилізуючи криміналітет.
Тепер маємо сказати й про діючу ворожу армію, про її, так би мовити, окремі сегменти: у якому стані вони зараз.
Сили спеціальних операцій у рф досить нечисленні. російські ССО «відгребли» на фронті в Україні достатньо, щоб ускладнити собі існування, але вимоги до відбору туди залишаються досить жорсткими, а підготовка – якісною. І я особисто не очікую ані зниження їхніх бойових якостей, ані зниження їхньої чисельності. Це надто спеціалізована структура, щоб туди потрапляв будь-хто.
Ми спостерігатимемо тенденцію, коли підрозділи спецпризначення рф ставатимуть все гіршими та гіршими
Війська спеціального призначення, з одного боку, підпорядковані головному управлінню генерального штабу. З іншого – входять до складу відповідних військових округів і армій. Це бригади й полки спеціального призначення. Вони зазнали дуже великих втрат у 2022 році, коли їх використовували як підготовлену піхоту, і саме такий спосіб застосування цих фахівців, власне кажучи, призвів до дуже серйозних втрат.
На сьогодні, я припускаю, що від початкового складу спецпризначенців рф з 2022 року залишилася приблизно половина. Все інше – це призвані із запасу військовозобов’язані, які раніше проходили службу у військах спеціального призначення, і мають відповідну підготовку. Але вони трішки старшого віку. Відповідно і фізичні навантаження переносять не так, як молоді бійці. Але вони мають досвід, і багато хто має навіть досвід декількох військових компаній, зокрема сирійської.
До речі, у районі Плехового в Курській області бригада спецпризначення воює як звичайна піхотна. Тому ми спостерігатимемо тенденцію, коли підрозділи спецпризначення рф ставатимуть все гіршими і гіршими.
Від 331 полку мало що залишилося, бо як тільки він потрапляв у поле зору Сил оборони України, його колошматили всім, чим є
Повітрянодесантні війська. Тут людей намагалися відбирати, намагалися готувати. Але коли була поставлене завдання розгортати нові дивізії, то противник взяв для цього 31 окрему десантно-штурмову бригаду з Ульяновська, на її основі сформував 104 десантно-штурмову дивізію, включивши до її складу мотострілецький полк територіальних військ і ще один мотострілецький полк, ймовірно, мобілізаційного резерву. І їм просто присвоїли найменування десантно-штурмових. Хоча в обидвох полках жодна людина, яка на момент переформатування проходила в них службу, не мала ніякої повітрянодесантної підготовки. Тобто це були звичайні партизани, яким просто «пощастило» стати десантниками. Пізніше до складу дивізії включити 345-й парашутно-десантний полк.
Але ці підрозділи виводилися на полігони, їм дали якусь базову підготовку, вони вважаються десантниками, і це все називається «104 десантно-штурмова дивізія», вони виконують зараз свої завдання на Херсонському напрямку. Ніяк себе не проявили, але вони – «дєсантніки».
На початку вторгнення у противника були 76-та та 7-ма десантно-штурмові дивізії, 106-та та 98-ма повітрянодесантні дивізії. І були ще три десантно-штурмові бригади: 11-та, 83-тя і 31-ша. Відповідно, всі ці «організми» зазнавали втрат, бо виконували роль штурмових загонів.
Тож повітряно-десантні війська рф залишаються високомобільним компонентом, вони маневрують вздовж всієї лінії фронту. Вони відносно непогано укомплектовані, відносно непогано забезпечуються.
Але, по-перше, це легка піхота, а по-друге, це підрозділи, які зазнають величезних втрат, бо виконують завдання, які непритаманні повітрянодесантним військам.
Відповідно від тих, хто починав війну, залишилися в строю десь 40-50%. Британська розвідка стверджує – 50%. А в окремих військових частинах, мабуть, і менше. Наприклад, від 331 полку, який «відзначився» у Бучі, мало що залишилося, бо як тільки він потрапляв в поле зору Сил оборони України, його колошматили всім, чим є.
росія веде війну зразка 1916 року, коли піхота масами своїми давить на противника за підтримки артилерії
Морська піхота. Її намагалися підтримувати на певному рівні, але це дуже важко робити через те, що та морська піхота, яка нині воює проти нас, це – партизани в бригадах другого чи третього формування. Приміром, 810 бригада Чорноморського флоту переформовувалася тричі: після боїв за Маріуполь, після боїв на Херсонському напрямку, і зараз добивають її третій склад у Курській області.
Інформація, яку я бачу у відкритих джерелах, дозволяє стверджувати, що, на відміну від спецпризначенців і десантників, у морській піхоті рф час від часу лунали відомості про підрозділи, укомплектовані колишніми в’язнями. Це говорить про те, що морська піхота виконує завдання штурмовиків, і людей там сильно не шкодують.
Якщо перейти до підрозділів мотострілецьких, то їх до біса багато, і це основа угруповання російських військ в Україні. І ми бачимо, що росія веде війну за зразком 1916 року, коли піхота своїми масами давить на противника за підтримки артилерії і, можливо, авіації.
Тобто, коли ми говоримо про ворожу піхоту, то ми говоримо про війська, які мають базову підготовку і досвід ведення бойових дій.
І важливий момент – ми спостерігаємо тенденцію поступового зменшення якості військ рф. У міру того, як Сили оборони України вибивають їх кістяк, на місце загиблих російських військових приходять люди без підготовки і без спеціальних знань.
Думаю, угруповання противника в Україні поступово буде деградувати. Якщо в лютому 2022 року воно мало від 150 до 190 тисяч, у грудні 2023-го – 400-450 тисяч, то зараз ми говоримо про десь 470 тисяч. Але російська система комплектування поступово дає збої та не в змозі постачати поповнень, які б вже покривали втрати. Так, у період з 29 вересня до 24 жовтня вбитими, зниклими безвісти та дезертирами противник втратив десь 18 100 військових та ще 39 400 пораненими і хворими. 23% вже не повернуться до строю через важкі поранення та ампутації. Загалом зі строю вибули приблизно 57 500 військових, а на поповнення до військ надійшло лише від 20 до 25 тисяч.
Тому, мабуть, ще рік бойових дій – і наприкінці 2025-го це угруповання фізично може припинити існування».
