Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Цього військовослужбовця впізнаєш відразу, навіть якщо ви ніколи не бачились — мазепинка і вишиванка замість «пікселя» неодмінні атрибути «Лебедя», заступника командира батареї з озброєння артдивізіону 63 окремої механізованої бригади.
За його плечима вже понад сім років бойового досвіду — починав механіком-водієм САУ, а тепер вже отримав офіцерське звання і допомагає керувати батареєю.
У розмові з кореспондентами АрміяInform «Лебідь» розповів про свою військову службу і як це бути найколоритнішим військовослужбовцем у бригаді.
«Командири просили сфотографуватися»
— Родом я з невеликого села на Львівщині, біля кордону з Польщею. Завжди любив ходити у вишитих сорочках, цікавився історією. На початку великої війни, коли ми ще були на Волині, з дому мені надіслали костюм. Я ще жартував, що діда хоронили й з нього зняли. І ходив так, всі спочатку дуже дивувалися, — згадує «Лебідь».
Пізніше він отримав з дому і чорну вишиванку, «як у повстанських піснях». Зверху вдягав маринарку, бронежилет і так вирушав на кожен виїзд. Ніхто з командирів не був проти, навпаки, навіть просили сфотографуватися.
— Пізніше знайшов людей, які роблять історичний одяг, вони мені зробили безкоштовно кашкета. Тут вже на Сході місцеві дивувалися, хтось скоса дивився, інші посміхалися.
А ще у «Лебедя» є прапор України, який побував на знаменитому Венеційському фестивалі. У 2022 році до підрозділу приїжджали журналісти, які мали вирушати до Італії. Вони попросили у бійців прапор, ті його підписали й зрештою його продемонстрували у Венеції на знак підтримки України.
«Нам давали 2-3 тижні, що ми там витримаємо»
Військова служба для «Лебедя» почалася ще у 2016 році. Під час АТО/ООС він служив у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила механіком-водієм самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика».
За часів АТО/ООС його підрозділ виконував завдання поблизу Соледара, воював на Світлодарській дузі. Пізніше були Мар’їнка, Торецьк. Офіцер згадує, що тоді війна була зовсім іншою у порівнянні з нинішніми реаліями.
— Тоді не було настільки багато роботи, як зараз. Ми спокійно виїхали, відпрацювали й відкотились. Тоді ти не переживав про безпілотники, працювали прямо в полі. Було набагато простіше. Зараз ми працюємо тільки вкопані. Втім у стаціонарної роботи є і переваги: не потрібно час на виїзд, наведення. Нині від передачі цілі до пострілу — 3 хвилини, — пояснює він.
У 2020 році «Лебідь» звільнився з армії, хоча зізнається, що довгий час сумував за службою. Велика війна застала його у Німеччині, де він на той час працював далекобійником.
— За два дні я вже повертався додому і на третій день був у частині (у 24 бригаді — Ред.). Коли я звільнявся з армії, відразу казав: не треба мене шукати, я сам приїду. Втім на той час було дуже багато добровольців і штат бригади був вже сформований, тому мені запропонували приєднатися до іншої, — згадує він.
Після цього підрозділи отримали техніку, деякий час пробули на полігоні, потім перебували на охороні кордону на Волині й паралельно проходили злагодження. У квітні 2022 «Лебідь» та його екіпаж САУ «Гвоздика» вирушили на Миколаївщину, де на той час росіяни наступали з наміром окупувати південь України.
— Нам давали 2-3 тижні, казали, що більше ми там не витримаємо. А ми в результаті протрималися до жовтня аж поки не дійшли до берега моря. Потім нас відправили на Бахмут. Там все летіло з усіх сторін, для артилерії там було дуже складно працювати, пробули там близько двох місяців.
«За добу з однієї гармати вистрілювали 40 снарядів»
Вже понад рік «Лебідь» з артилеристами воює на Лиманському напрямку: — Зараз наше основне завдання — стримувати ворога. Тільки бачимо якісь штурмові дії, 3-4 хвилин і робимо перший постріл. У дивізіоні є аеророзвідка, яка нам передає цілі для ураження.
Він розповідає, що часом за добу з однієї гармати вистрілювали 40 снарядів, за кожної можливості намагалися стріляти по максимуму. Але за два роки характер бойових дій дуже змінився й ускладнився через безпілотники.
— Тільки виїжджали, ворожі «пташки» нас вже бачили і починалися «приходи». Доводилося від’їжджати на відстань, де вже не діставала їхня артилерія. Перший час постійно були в русі, спали по 2-3 години прямо в машинах.
Останнім часом на Лиманському напрямку росіяни збільшили кількість штурмових дій, в тому числі з бронетехнікою. — Ворог намагається до зими якомога більше захопити, — розмірковує «Лебідь».
З отриманням офіцерського звання у нього стало значно більше небойової роботи. — Я відповідаю за стан техніки, не тільки бойові одиниці, але і «буханки», пікапи. Все, що їздить і стріляє. Стало більше роботи з документами, тепер я точно в УПА, паперовій армії, — сміється «Лебідь».
Наразі у його підрозділі є вакантні посада командира гармати, навідника, потрібні розвідники-далекомірники, бусолісти, водії.
— У 2022 році не треба було нікого шукати, всі самі йшли. Зараз таких менше, всі чомусь чекають до останнього, але якщо тебе мобілізують, то в ТЦК вже обрати бригаду чи посаду буде неможливо, — додає артилерист.
За його словами, у навчальних центрах зараз мобілізованих навчають вже з урахуванням бойового досвіду, а не тільки по підручниках. — Щоб гармата зробила один постріл, для цього потрібно залучити багато людей, насправді це ціла операція, — пояснює офіцер.
АрміяInform нагадує про можливість скористатися агрегатором вакансій у ЗСУ на нашому сайті. Крім того, набула чинності постанова уряду, що дозволяє військовим частинам мобілізувати резервістів та військовозобов’язаних, які добровільно бажають служити під час мобілізації.
