10 жовтня 2025 року Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок у кримінальній справі, за яким жителька Вінницької області визнана винною у перешкоджанні законній…
Віктор Івчук, якого 13 вересня 2024 року звільнили з полону РФ, — перший військовий медик, який отримав орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня. Полковник медичної служби ЗСУ.
Під час боїв за оточений Маріуполь 11 квітня 2022 року Указом Президента Володимира Зеленського Вікторові Івчуку було присвоєно звання Герой України. А вже наступного дня, 12 квітня, Івчук опинився в полоні рф.
Історія бойового шляху і стійкості офіцера, 29 місяців полону та повернення додому — в матеріалі АрміяInform.
Рейд «95-ки» і поранення в боях за Савур-могилу
Військовий родом з Вінниччини. Навчався у Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова.
2014 рік. Офіцер у складі 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ брав участь у боях на сході нашої країни. Був тоді на посаді начальника медичної служби.
Бої тривали важкі та інтенсивні — тож Івчук разом із побратимами надавав першу допомогу пораненим, військовим, цивільним, здійснював їх евакуацію.
27 липня 2014 року під час штурму Савур-могили офіцер дістав осколкове вогнепальне поранення правої руки. Але, незважаючи на це, організував справжню спецоперацію, завдяки якій з поля бою вдалося евакуювати 60 поранених.
За це Івчук був відзначений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Маріуполь: оперували під обстрілами, в підвалах, у спорядженні
Протягом кількох років він обіймав посаду заступника начальника військового шпиталю у Дніпрі, одночасно навчаючись в магістратурі Української військово-медичної академії.
За місяць до початку повномасштабного вторгнення рф полковника Івчука перевели з Києва до Маріуполя і призначили на посаду командира 555 військового шпиталю.
Госпіталь і після 24 лютого 2022 року, незважаючи на постійні обстріли російських військ, продовжував свою роботу. Аж до 16 березня, коли останній корпус установи був зруйнований внаслідок бомбардування, одночасно з Маріупольським драматичним театром, де переховувалися сотні мирних жителів.
Завдяки зусиллям медиків шпиталю було врятовано сотні життів захисників Маріуполя та його мешканців.
Працювали попри все, хоч операції доводилось проводити під обстрілами, в підвалах, у шоломах і бронежилетах.
Отримав Героя України, а наступного дня — полон
У березні 2022 року в шпиталь влучила бомба — заклад ворог атакував цілеспрямовано. Весь медперсонал разом із пораненими розділився на дві групи. Перша — долучилася до українських військових на «Азовсталі». Друга, зокрема й командир Віктор Івчук, — вирушила до металургійного комбінату імені Ілліча.
11 квітня 2022 року начальник військового шпиталю Маріуполя, полковник медичної служби Віктор Івчук був удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
«Саме 11 квітня 2022 року указом Президента Володимира Зеленського моєму чоловікові було присвоєно звання Героя України. Зранку мені посипались телефонні привітання, а я нічого не знала про указ — зовсім не до того було. Наступного дня мені прийшло повідомлення з невідомого номера: „Нас захоплюють у полон“. У мене було двояке відчуття. З одного боку, раділа, що чоловік, хай і в полоні, але живий. Тоді ж іще ніхто навіть не уявляв, що таке російський полон. А з іншого — дуже обурювало, що окупанти, всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, Женевській конвенції про поводження з військовополоненими, насильно позбавили медиків волі. Вони мали їх відпустити! Але — ні. Сказали, будуть міняти їх на своїх військових», — пригадує Вікторія Івчук.
Дружина пам’ятає останню телефонну розмову з чоловіком на початку квітня 22-го — він прощався з нею і з сином.
Далі — довгі 29 місяців ворожого полону.
Єдиний лист з полону: «У мене все нормально»
Зі слів дружини (а їй це розповіли військові, що вийшли з полону раніше), керівництво колонії в Оленівці дозволило нашим медикам, серед яких був і Віктор, лікувати й доглядати поранених, яких вони вивезли з Маріуполя.
Та коли стався теракт — їх не допустили до потерпілих. Люди горіли живцем, але їх ніхто не рятував.
А за рік після тієї трагедії в Оленівці дружина Вікторія отримала лист з печаткою пошти росії на конверті. У конверті був папірець із кількома рядками: «У мене все нормально». Почерк Віктора вона впізнала.
Але в листі не стояло дати — важко було зрозуміти, коли він був написаний. Як з’ясувалося згодом, невдовзі після того, як полонених вивезли з Оленівки у Старий Оскол, в колонії роздали всім однакові шматки паперу з ідентичним текстом: «У мене все нормально».
Сила і любов дружини. Дійшла аж до Папи Римського
Вікторія разом з родинами полонених і безвісти зниклих медиків створила громадську організацію «Військові медики України», до якої ввійшли рідні полонених з Херсонщини, Донеччини, Харківщини.
Разом вони зібрали всю інформацію, що стосується полонених, яку передали відповідні інстанції. ГО співпрацює з урядовими, правозахисними та громадськими організаціями. Має свій сайт.
У червні цього року Вікторія й інші жінки, рідні яких захищали Маріуполь й незаконно утримуються в російських катівнях, мали аудієнцію в Папи Римського й просили його сприяти звільненню українських військовополонених. Під час зустрічі Вікторія Івчук презентувала понтифіку символічний медичний халат з фото полонених медиків.
Офіцер повернувся в Україну після обміну 13 вересня 2024 року. Його дочекалися син, дружина, батьки і брат.
Фото з особистого архіву Вікторії Івчук та з відкритих джерел
