Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Війну — смерть та руйнування, окупацію й усі її жахи — принесла російська федерація українцям. Не дивно, що витискання війни на російську територію, наразі в Курській області, викликало в українців почуття відновленої справедливості.
Ви завдали страшного горя нам? Тож відчуйте тепер самі все те, що відчуваємо ми.
«Нехай вони спробують пережити окупацію, вторгнення, послухають, як плачуть діти в укриттях, побачать, як страждають люди похилого віку», — цей коментар 44-річної виховательки дитячого садка Наталії Вʼялиної із селища Хотень Сумської області журналістам американської газети The New York Times можна вважати типовою думкою багатьох, якщо не переважної більшості українців зараз.
А що ж думають рядові росіяни? Не так звані «воєнкори» зі схиблених на війні позначених «зю» Telegram-каналів чи готові захлинутися українською кров’ю пропагандисти, а звичайні мешканці Курської області? Саме ті, хто зараз так само як українці, змушені жити під російськими обстрілами або лишати власну домівку і, як заявляє російська влада, «добровільно евакуюватися»
Колінопоклоніння та чолобитні до царя
Традиційний жанр мешканців будь-якого російського регіону в разі виникнення будь-яких проблем — колінопоклоніння та чолобитна до доброго царя. Мудрий правитель буцімто не знає про свавілля місцевих чиновників, стихійне лихо, аварію на об’єкті комунального господарства тощо.
Однак варто світлому диктаторському оку владіміра путіна побачити звернення вірних підданців, як він миттю наведе лад, допоможе нужденним і покарає винних чинуш-бояр, які допустили сваволю щодо підвладного державі населення.
У темному минулому, позбавленому американського Інтернету з його соцмережами, для звернення до вінценосного правителя посполиті відправляли до столиці ходоків. Нині ж для цього в росії існує Youtube. Принаймні існував, допоки його в рф не заблокували.
«Мы поддержали „сво“»
Важливий елемент таких «просительных» звернень — демонстрація вірнопідданості та цілковитої підтримки правителя. Щоб цар задовольнив прохання, потрібно виявити лояльність, а ще краще «усердное рвение» у підтримці його влади.
Саме звідси всі ці запевнення «ми за вас голосували», «ми ваші прихильники», «ми підтримуємо вашу політику» тощо. Відбувається символічний обмін «дарами» — ми вам підтримку, ви нам захист і допомогу.
Головне ж, що можуть «подарувати» путіну росіяни — це беззастережна підтримка головної справи кремлівського режиму — війни проти України. Тому твердження «мы поддержали „сво“», яке в очах українців є виявом найвищого цинізму, для росіян є насамперед природньою позицією та риторичним прийомом задля здобуття височайшого благовоління.
Підтримка росіянами війни проти України реальна
Чи означає це, що мешканці рф не підтримують війну проти України, а лише прикидаються, щоб задовольнити путіна? Аж ніяк. Вони справді підтримують все те, що робить влада й активно їй сприяють, якщо це приносить їм вигоду чи, принаймні, не шкодить.
Чи була війна вигідною для пересічних мешканців рф, зокрема Курської області? Цілком. Величезні виплати за контракти і можливість отримати відчутну компенсацію за загиблого чоловіка-алкоголіка, який ніколи б не заробив таких грошей і за десяток років свого життя — дуже вагомі для росіян аргументи на підтримку «сво».
А якщо додати до цих шкурних міркувань також можливість потішити «великодержавное величие», святе переконання у власній справедливості й непогрішимості, а також змогу познущатися над кимось, хто видається слабшим за тебе — цього росіянам цілком достатньо для щирої підтримки війни.
«Врут, врут, врут по телевизору!»
Чи спроможне щось похитнути віру росіян в доброго царя і готовність підтримувати будь-яке його людожерство, аби це тільки не стосувалося їх самих? Тільки неприйнятні наслідки для них особисто — щось, що вони відчуватимуть дуже болісно на власному добробуті, здоров’ї, житті.
Тоді настає не прозріння, а когнітивний дисонанс: ми зробили все, що мали — виявили лояльність та підтримку до влади та її дій, чому це все не конвертувалося якщо не у вигоду, то принаймні у відсутність втрат і змогу жити власне приватне життя, в якому тебе ніхто, насамперед російська держава, не чіпає?
Звідси всі ці розпачливі крики про те, що російський телевізор бреше. Мешканці Курської області добре знали, що кремлівська пропаганда брехала завжди, але доки їх особисто це не стосувалося, готові були приймати це як даність. Тепер же розрив між картинкою та реальністю надто оприявнився, щоб мати змогу його ігнорувати.
«Слава Україні?»
Що мало статися в нормальній країні у разі нападу на її територію ззовні? Приблизно те, що відбулося в Україні наприкінці лютого 2022 року — національний підйом, єднання навколо прапора і черги, щоб отримати зброю.
Що ми бачимо зараз в Курській області та росії в цілому? Спробу місцевого населення відсторонитися від подій і втекти, пересидіти та перечекати. Влада рф почала війну — то нехай кремль на чолі з путіним особисто з війною і розбираються.
Підданці російської держави десятиліттями жили у внутрішній окупації, за якої не мали жодної політичної суб’єктності та бажання її виявляти, бо все вирішувалося не ними. Тож що змінилося для них на тих територіях рф, які зараз тимчасово контролюють ЗС України?
Новим є хіба що центр влади, якому слід продемонструвати лояльність. Звідси ті зафільмовані на відео гасла «Слава Україні!», покликані засвідчити готовність прийняти нову тимчасову владу на території як фактичну даність і не протидіяти їй.
Сім цікавих фактів про Курськ і Курщину
Тож «Слава Україні!» кажуть у Курській області ті самі люди, що раніше говорили «Мы поддержали „сво“».
Чи зможе така опортуністична, пристосуванська позиція мешканців росії змінитися колись дієвим запитом на політичну суб’єктність і готовність брати на себе відповідальність за власне життя?
Невідомо. Однак це точно не зможе відбутися без поразки рф у війні проти України.
