Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Командир аеромобільної роти 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ капітан Іван Гончаренко брав активну участь в обороні населених пунктів Щастя, Геївка, Рубіжне, Кремінна, Сєверодонецьк, Білогорівка Луганської області та Богородичне, Долина та Святогірськ Донецької області.
Історію Героя оприлюднили 3 липня Десантно-штурмові війська ЗСУ.
Двічі був поранений, але від евакуації постійно відмовлявся та залишався на позиціях разом зі своїм підрозділом.
Іван неодноразово потрапляв під артилерійські обстріли російських окупантів, попри це продовжував успішно керувати діями підрозділу під час оточення населеного пункту Біловодськ Луганської області.
За час боїв у населених пунктах Рубіжне та Сєверодонецьк Луганської області, десантник завдав противнику великі втрати, чим та не допустив прорив окупантами лінії оборони наших підрозділів, а також вміло коригував артилерію по противнику, зберігши життя та здоров’я власному особовому складу.
Давав гідну відсіч російським окупантам на лінії зіткнення у селищі Богородичне, Новоселівка та місті Святогірськ, що на Донеччині, знищивши разом зі своїм підрозділом велику кількість техніки й живої сили противника, виконав поставлені перед ним завдання без втрат серед підпорядкованого особового складу.
Надалі, завдяки грамотному керуванню діями підрозділу, капітан Гончаренко стримував переважаючі сили противника у селищі Білогорівка, Луганської області. Він багато разів зупиняв ворога, чим не дав йому можливості протиснутися вглиб нашої оборони й зупинив подальше просування ворожих військ.
На жаль, внаслідок мінометного обстрілу, капітан Гончаренко Іван Іванович отримав множинні осколкові поранення несумісні із життям.
Вічна слава та пам’ять Герою!
Як повідомляла АрміяInform, «Дотягнув друга. Вижив хлопець. А ми відбили штурм»: історія «Бумера» з НГУ.
