ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

Снайпер «Тринадцятий»: Найважче було у Соледарі проти зеків-вагнерівців, але я знав напевне: їх треба лупити

Новини
Прочитаєте за: 9 хв. 13 Травня 2024, 7:00
Ілюстрація

«Тринадцятий» – снайпер Збройних Сил України в одному з підрозділів Сил оборони. На захист України став ще у 2014 році.

З початком широкомасштабної війни разом з підрозділом виконував завдання в Щасті на Луганщині. Каже, що ніч 24 лютого 2022 року нагадувала в Щасті… «новорічну ніч».  Тільки замість святкових салютів і  феєрверків летіли ворожі міни, ракети та бомби. Потім були бої за Соледар та Бахмут і ще кілька ділянок фронту. Та військовий зазначає, що найважче було тримати Соледар. 

Про снайперський фах, труднощі в роботі, ліквідованих росіян та те, що військовий має воювати не за гроші, а за… мрію, «Тринадцятий» розповів в інтерв’ю кореспондентці АрміяInform. 

«Я готовий був партизанити в Криму»

Я прийшов у військо 2014 року, за мобілізацією, на посаду розвідника. Служив до 2015-го. 

До цього, у 2014 році, почав активно займатися волонтерством та громадською діяльністю, дуже включився. Каталізатором стала Революція Гідності, у нас в Кривому Розі теж збирався Євромайдан – тоді всі хотіли змінити життя у своєму місті на краще. І найголовніше – це виходило у нас, влада йшла на компроміси та поступки. Ще я займався разом із друзями боротьбою з гральними автоматами – відтак був у Кривому Розі досить, так би мовити, відомим чоловіком (сміється. – Ред.). 

Коли росіяни почали захоплювати військові частини в Криму, я одразу захотів туди поїхати. Ну, небайдужий я чоловік (сміється. – Ред). Хотів допомогти нашим військовим, якісь хоча б тормозки їм привезти та передати. Мене в цьому надихали кримські татари, які допомагали нашим військовим. Тому я взяв гроші і поїхав, під час референдуму того вже. Ось із цим татуюванням (показує тату на тильному боці долоні – синьо-жовтий герб України), але руку перемотав бинтом. Тролив трохи російських військових. Придумав легенду: що я подорожую в пошуках роботи, бо ж росіяни для Криму обіцяли буцімто хороші зарплати і багате життя. Акторські навички? Можливо. Я ж був торговим представником доти – то вмію говорити. 

Я готовий був партизанити в Криму: і фізично, і інформаційно. Я думав і щиро сподівався, що світова спільнота не допустить окупації нашого півострова… 

Батькам я сказав, що поїхав до Львова. І тільки один мій близький друг знав, що я поїхав до Криму. Мені тоді було 27 років. А повернувся я з півострова практично на третій день – тому що друг все розповів моїм батькам, і вони телефонували та просили повернутися. 

«Дріб’язкові проблеми обтяжували в цивільному житті»

Я пішов служити, бо один мій товариш приєднався до 25-ї бригади одним із перших з нашого міста. Коли росіяни збили Іл-76 на підльоті до Луганського аеропорту –  він був там. Це мене підштовхнуло до того, щоб служити піти теж. 

Доти вважав, що я не професіонал у цій справі, я вважав, що армія – це суто для таких… знаєте… «рексів». Думав, що для армії треба бути готовим: і психологічно, і фізично, і мати якісь знання, щоб на рівних битися з росіянами… Але коли поїхав цей мій товариш, молодший за мене… То я зрозумів: якщо такі хлопці не бояться, то чому я буду боятися?.. 

Так я потрапив у 17-ту танкову бригаду. Це була третя хвиля мобілізації, я служив рік. Був коригувальником артилерії. 

Після демобілізації я пообіцяв собі, що у військо більше ні ногою. Працював охоронцем, на лісопилці. Але… дуже важко було після війни спілкуватися в одному колективі з тими людьми, які не були дотичні до бойових дій. У них такі дріб’язкові проблеми: ціни на електрику, курс долара, ціни на бензин. Це дуже сміховинно сприймається, справді. Бо коли ти пройшов війну – у тебе вже якісь інші моральні цінності. Для тебе важливо, щоби була здорова твоя сім’я, наприклад. Все решта –  дрібниці, які вирішуються. 

Саме це мене обтяжувало в цивільному житті, і я хотів повернутися у військо. І повернувся – у 2017 році. У взвод розвідки. Вона мені імпонувала, я в дитинстві багато фільмів дивився, така романтика давала мені натхнення. І я таки потрапив у розвідку, служив у ній з 2017 року. 

«24 лютого в Щасті була “новорічна ніч”. Але замість феєрверків –  міни, ракети, бомби»

Широкомасштабне вторгнення мене застало в місті Щастя на Луганщині. Я був снайпером, командиром відділення. Ми всі розуміли, що рф неспроста накопичує війська. Але ми тримали свою зону відповідальності, тримали стратегічний міст у Щасті… Удосвіта 24 лютого 2022 року почався такий обстріл… Я не знаю, з чим порівняти. Як салюти в новорічну ніч. Але замість феєрверків були міни, ракети, бомби – і все це х*рячило зверху. Я думав, що коли вийду з підвалу, де ми були, то місто буде стерте під фундамент. Був просто божевільний обстріл: я такого ніде і ніколи, ні на якому напрямку фронту не бачив. 

Де моя робота як снайпера була найкориснішою, на якому напрямку фронту? Херсонська область. Там нам дали повну свободу дій. Снайперська робота – як хірургічний ніж, його не можна застосовувати, де попало. Є моменти, де можна працювати зі снайперами, а є такі, де не можна. 

На Херсонському напрямку вийшло дуже ефективно працювати, тому що ми вибирали позиції там, де ворог розслаблений і не мав техніки достатньо. Бо коли піхота на піхоту – працювати легше, у тебе є можливість підійти і відійти. Техніка ж збільшує ризики того, що в тебе щось влетить великокаліберне. І за таких умов особливо не попрацюєш. 

«Вагнерівці в Соледарі були, як зомбі, – просто йдуть вперед по своїй програмі»

На Херсонщині було ефективно: і полонених брали, і диверсійна робота була, і в тил заходили, і міни ставили на протилежному березі. До речі, щоб перейти на інший берег – ми перевдягалися в росіян, вони чимало форми та амуніції залишили під час відступу з Херсонщини. 

Де нам працювалося найважче? Біля Соледара. Ми заїхали – й одразу в бій. Було трохи відчуття, наче ми сліпі котенята. Тоді ж я вперше зіткнувся із вагнерами. Або більш правильно: з особами, яких навчали бути вагнерівцями. То були зеки. Бій був дуже напружений. Адже коли стріляли у звичайних кадрових військових рф, і куля могла, наприклад, впасти біля одного з них –  він припиняв бій і тікав, ховався, відступав, шукав іншу позицію. 

То цих зеків-вагнерів нічого не лякало. Куля біля них падає –  а вони йдуть напролом. Можливо, вони були під наркотиками, може, то якась була психологічна підготовка. Але я точно знав напевне: їх треба лупити. 

Ми ж, наприклад, своїх поранених не залишаємо. Ти маєш накласти джгут, евакуювати його. А вони просто беруть і переступають через своїх же. Як зомбі – ідуть вперед за своєю програмою. Мене це, до речі, морально трохи піднапрягало: якщо вони так до своїх ставляться, то що буде з полоненими? А вагнерівці на цьому напрямку полонених не брали… Тому наша піхота билася до останнього –  лиш би не потрапити в полон. Там була дуже жорстка піхотна м’ясорубка. 

«Страшно всім… Але найстрашніше було в Бахмуті»

Який мій найяскравіший спогад за два роки широкомасштабного? Якось під час передислокації ми зупинилися в Павлограді на Дніпропетровщині. Мали переночувати в школі. Нас там зустріли дуже тепло. Люди одразу почали нести нам їжу, одяг, миючі засоби. Це було дуже приємно і мотивувало дуже сильно.

Чи було страшно за ці два роки? Страшно всім… Але найстрашніше було в Бахмуті.

Чому? Тому що ти там не контролював ситуацію.

Як снайпер, я завжди стою на позиції. І поруч працює ще один снайпер. Є команда. Все контрольовано. А там була дуже динамічна ситуація: вагнера постійно штурмували, в будь-який момент вони могли з’явитися з тилу, в будь-який момент ти міг сам опинитися в оточенні, у будь-який момент могла прилетіти артилерія, дуже потужно працювали їхні танки. Мені здається, що співвідношення танків і артилерії під час боїв за Бахмут було 20:1 на користь росіян: у нашу сторону летить двадцять снарядів, з нашої сторони в бік ворога – один снаряд.

Росіяни грамотно працювали та грамотно коригували… Що ми можемо їм протиставити? Нам потрібна, вважаю, більш жорстка підготовка особового складу. Треба гартувати всіх, як спецпризначенців, – готувати до контактних важких боїв. Відпрацьовувати варто все: тактику, штурм. Зараз у нас дуже багато втрат через ворожі дрони – тому військо треба посилювати антидроновими РЕБ. 

Нині війна дуже інтенсивна, все дуже швидко розвивається, і щоразу треба еволюціонувати, придумувати щось нове, реагувати на тактику ворога, придумувати нову власну тактику. І обов’язково: робити висновки із цієї війни. 

«Служити треба за мрію, а не за гроші»

Нам також дуже важливо звертати увагу на мотивацію наших військових. 

Людина має йти на війну не через гроші. Бо гроші – це не та причина, заради якої хочеться вбивати чи помирати. Мотивацією для військового має бути мрія. Мрія про краще майбутнє, про кращу державу в майбутньому, і ти маєш бути впевнений, що ця держава тобі віддячить за твою активну позицію. Це має розуміти кожен військовий: служити треба за мрію, а не за гроші. Бо людина без мотивації, я вважаю, програє будь-якій армії світу. 

Яка особисто моя мрія? Я з 2014 року воюю за те, щоб показати зуби росіянам.

Вони ж розуміють тільки силу. І вони не будуть тебе вважати сильним противником, якщо ти не показуєш зуби. 

Якщо ми просто схилимо голову, як це зробили Абхазія, Осетія, Придністров’я, – то будемо жити в рабстві та злиднях. Якщо ж ми покажемо зуби –  нас будуть поважати, навіть якщо ми програємо. Так, я розумію, що можу не дожити до перемоги. Але хотілося б, щоби мої нащадки, мої діти жили з гордо піднятою головою і їм не соромно було сказати, що вони – українці. Саме тому я зараз показую зуби росіянам. 

Що для мене перемога? Це коли ми візьмемо під контроль ті території, які росіяни окупували разом з Кримом. Тоді буде перемога. Я більшого і не хотів би. Просто виходу наших військ на наші кордони. Це план міні, база. В ідеалі, звісно, я хочу, щоб росія розвалилася нах*р. І щоб вони виплачували нам гроші на відновлення. 

Фото з особистого архіву «Тринадцятого» 

 

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
Наші воїни вперше затрофеїли російський «танк-черепаху» разом з танкістами

Наші воїни вперше затрофеїли російський «танк-черепаху» разом з танкістами

Українські військові вперше затрофеїли ворожий «танк-черепаху» та взяли в полон російських танкістів.

Вкрай важливі та довгоочікувані рішення: світові ЗМІ про підтримку України на Саміті миру

Вкрай важливі та довгоочікувані рішення: світові ЗМІ про підтримку України на Саміті миру

Минулий тиждень був надзвичайно насичений подіями на дипломатичному фронті.

Ворог інтенсивно атакує на Покровському напрямку, бої тривають на 8 локаціях

Ворог інтенсивно атакує на Покровському напрямку, бої тривають на 8 локаціях

Протягом поточної доби кількість бойових зіткнень збільшилась до 52. Найбільша активність окупантів сьогодні спостерігається на Покровському напрямку. Сили оборони вживають усіх необхідних заходів для недопущення просування ворожих підрозділів в глибину території України.

У різних областях України викрили ділків, які організовували нелегальні канали міграції для чоловіків призовного віку

У різних областях України викрили ділків, які організовували нелегальні канали міграції для чоловіків призовного віку

Служба безпеки заблокувала ще 3 схеми ухилення від мобілізації та нелегального виїзду за кордон чоловіків призовного віку.

Президент: Хто відстояв свою свободу, права, незалежність і гідність — зміцнює свободу того, хто поруч

Президент: Хто відстояв свою свободу, права, незалежність і гідність — зміцнює свободу того, хто поруч

Президент України Володимир Зеленський заявив, що свобода завжди має таку властивість — зміцнюватись, поширюючись від людини до людини, і при цьому єдина дорога, якою може пройти свобода — це сміливість людей.

Будь-які об’єкти росії в радіусі 800 кілометрів українська розвідка розглядає як потенційні

Будь-які об’єкти росії в радіусі 800 кілометрів українська розвідка розглядає як потенційні

Українська розвідка розглядає будь-які військові цілі на території росії дальністю до 800 км для ураження морськими дронами.

Захищаємо світ

00
00
00
ВАКАНСІЇ

Оператор БПЛА (окремий батальйон сил ТрО)

від 20000 до 120000 грн

Дніпро

233 окремий батальйон 128 ОБр Сил ТрО

Майстер виробничого відділення

від 20000 до 21000 грн

Запоріжжя

Військова частина А3130

Сапер окремого батальйону сил ТрО

від 20000 до 120000 грн

Дніпро

233 окремий батальйон 128 ОБр Сил ТрО

Стрілець окремого батальону сил ТрО

від 20000 до 120000 грн

Дніпро

233 окремий батальйон 128 ОБр Сил ТрО

Бухгалтер, військовослужбовець

від 25000 до 125000 грн

Миколаїв Жовтневий, Миколаївська область

Механік, військовослужбовець

від 20500 до 120500 грн

Київ

Військова частина А7039