У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Під час широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну суттєво зросло навантаження на українську медицину. Велика кількість пацієнтів, брак лікарів, складні поранення, які вимагають тривалого лікування та догляду за пацієнтом.
Не завжди медична система має можливості відповідати на такі виклики. Через це періодично виникає потреба в лікуванні поранених за кордоном. І такі можливості є, хоча і не всі бійці про них знають. АрміяInform розповідає, як пораненим захисникам потрапити на лікування за кордон.
В Україні ми не знайшли тих, хто міг би зробити необхідний протез
Киянин Артем Северенчук наразі перебуває на лікуванні у Франції. З перших днів широкомасштабного вторгнення він добровольцем пішов у військо. Служить у київському ТрО. Воював під Лиманом, Бахмутом. А в жовтні 2023 року дістав важке поранення під Кліщіївкою.
— У мене специфічна травма — немає пів стопи. Відірвало на міні. В Україні з таким пораненням мало хто хоче братися за протезування. Є 3 рішення — силіконовий носок, ортез або силіконовий носок разом з ортезом. Мені сказали, що в Україні силіконовий носок разом з ортезом не роблять. Пропонували реампутацію. Це повторна ампутація, аби потім зробити повноцінний протез. Але я не погодився на такий варіант. Бо в мене є своя п’ятка, на яку я можу спиратися, — розповідає Артем Северенчук.
Разом із дружиною Марією почали шукати варіанти лікування за кордоном. Вона почала звертатися до фондів напряму за кордон, один з яких відповів, що готовий прийняти бійця за умови офіційної подачі заявки в Міністерство охорони здоров’я.
— Я зателефонувала в МОЗ. Мені розповіли, куди треба зайти. Прочитала, які потрібно документи. Вони в мене вже були. І я одразу їх подала. Заявку розглядали близько місяця. Ми навіть не сподівалися, що його відберуть, — говорить Марія Северенчук.
Після цього потрібно було робити документи для виїзду на лікування. Їх має робити лікар, але він не знав, як правильно оформити, розповідає Марія. У цьому теж допомогли фахівці МОЗ, які проконсультували лікаря. На це пішло ще близько двох тижнів, і після було отримано погодження. Далі вже був переїзд у Францію.
— Мене забрали прямо з лікарні «швидкою». Привезли у Львів. Поселили на ніч у лікарні. Потім на «швидкій» нас перевезли через кордон. Там є хаб у Жешуві. Далі був спеціальний евакуаційний літак. У Франції вже зустріли місцеві лікарі і перекладач. Вже два з половиною місяці тут. Зараз все чудово. Процес йде, — розповідає Артем Северенчук.
За його словами, треба бути готовим до того, що в Європі все відбувається нешвидко. Лікарі вивчають ситуацію, пробують різні варіанти. Тому треба запастися терпінням. Але він радий, що отримав можливість виїхати на лікування.
Немає обмежень у кількості запитів
Програма «Медевак» від МОЗу працює ще з весни 2022 року, розповідає координатор програми Арман Качарян. Тоді у квітні за кордон виїхали перші 10 пацієнтів. Вони були цивільними.
Адже програма розрахована на людей, які так чи інакше постраждали внаслідок бойових дій. Згодом врегулювали законодавство, аби відправляти можна було військових, бо в них більша потреба в цьому.
— В ЄС є спеціальний орган, на кшталт нашого «ДСНС». Вони координують медичну евакуацію. Приймають наші списки, поширюють між країнами. Збирають пропозиції. Й інформують нас, що такі і такі країни готові взяти відповідних пацієнтів. Ми приймаємо ці пропозиції. Повідомляємо пацієнтів і формуємо логістику. Наприклад, домовляємося, що в середу буде літак до Польщі. І вже наше завдання доставити вчасно пацієнтів в аеропорт, — розповідає Арман Качарян.
Переважна більшість — це важкі поранення та опіки
У МОЗ розробили критерії, за якими відбувається відбір. Переважна більшість — це поранення та опіки. Але можуть відправити і тих, хто постраждав опосередковано. Наприклад, з онкологією чи раком. Якщо в Україні через воєнні дії немає можливості надати відповідну допомогу.
— Такі пацієнти вимагають не лише складного, але й довготривалого лікування. Рани ускладнюються інфекціями. Лікування з тижнів перетворюється на місяці. А в наших лікарнях ресурси обмежені. Війна триває, і постійно з’являються нові пацієнти. В ЄС менше таких пацієнтів. І більше ресурсу, — говорить Арман Качарян.
Координатори МОЗ працюють з усіма заявками, які надходять. Обмежень у кількості запитів немає, тож подають усіх, хто цього потребує. А далі вже все залежить від пропозицій європейських медичних закладів. Зазвичай такі пропозиції приходять за тиждень.
Як потрапити на лікування?
Ініціатором лікування за кордоном має бути лікар. Адже саме він може підтвердити стан пацієнта. Але іноді бувають випадки, коли лікарі кажуть, що не знають процедуру. У такому разі військовослужбовець може самостійно звернутися в МОЗ. На сайті є спеціальна форма, яку можна заповнити.
— Коли ми знаємо про пацієнта, ми можемо контактувати з відповідною лікарнею, шпиталем. І скоординувати пацієнта. Допомогти зібрати документи. Це 4 папірці: згода на обробку персональних даних, згода на лікування, медична виписка з карти пацієнта і висновок про необхідність лікування за кордоном. Який підписує лікар і директор лікарні. Якщо пацієнт бажає, і є об’єктивні підстави, то лікарі зазвичай йдуть назустріч. Але саме лікарі мають підтвердити його стан, — зазначає Арман Качарян.
Пацієнти за лікування не платять. Транспортування відбувається коштом Європейської комісії. А саме лікування оплачує сторона, яка приймає. У країнах європейської економічної зони (не всі країни, які беруть участь в евакуації українців є членами ЄС) є свої правила. Зазвичай оформлюється тимчасовий захист, який включає в себе медичне страхування.
Фото надані МОЗ України
