Про обмеження та складнощі, які вдалося і доводиться долати військовим, а також про один з епізодів випробувань, під час яких завданням F-16 було знищити…
Нагороди — це важливий атрибут держави, один із найголовніших складників її незалежності й суверенітету.
З огляду на війну в Україні, що розпочалася у 2014 році, вся символіка Міністерства оборони України та ЗСУ була композиційно та ідейно видозмінена, щоб відобразити історичний поступ українського війська.
Тенденція врахування історичних українських військових традицій, символічного означення війська спостерігається, зокрема, у запровадженій у 2022 році новій нагородній системі Міністерства оборони України.
Широкомасштабне вторгнення рф в Україну, як свідчать науковці, спричинило справжню фалеристичну революцію в Україні (фалеристика — це наука, що вивчає історію нагород та їхніх систем).
Про новітню символіку українських нагород спілкуємося з доктором історичних наук, завідувачем кафедри креативних культурних індустрій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, головою правління Українського інституту воєнної історії, співавтором книги «Мілітарні нагороди Збройних Сил України» Віктором Карповим.
Першою українською військовою нагородою вважається Залізний хрест Армії УНР
— Коли була започаткована українська фалеристична традиція?
— Можемо говорити про сталість розвитку на території України військових символів у період її незалежності.
До цього періоду ми відносимо і Визвольні змагання 1917–1921 років, адже це період нашої першої незалежності.
Першою українською військовою нагородою вважається Залізний хрест Армії УНР. Встановлений він у 1921 році і, власне кажучи, саме він започаткує фалеристичну традицію в незалежній Україні.
— А козаки не мали своїх військових нагород?
— У той час українських військових нагород у розумінні нашому сьогоднішньому, тобто відзнак фалеристичних, у козаків дійсно не було. Але були різні інші способи відзначення.
Це здебільшого стосувалося майнових прав, надання привілеїв. У такий спосіб їх відзначали за подвиги. А ще просування по службі, обрання отаманом — це теж було нагородою в козаків.
На початку 2000-х років надзвичайно багато було ініціативи від військ — всі хотіли мати свій символ
— У чому унікальність сучасного українського фалеристичного досвіду?
— Шлях від радянської військової символіки до української військової символіки був проторений багатьма людьми. І, власне кажучи, це була ініціатива якраз військових підрозділів.
У фондах Національного військово-історичного музею зберігаються тисячі предметів, музейних експонатів, які свідчать про цей шлях до сьогодення.
І спочатку, коли в 1991–1995 роках розроблялася військова символіка, одразу всі кинулися до символів козацтва, до символів періоду Київської Русі. І якраз ці символи стали основою побудови структурної системи військових відзнак у Збройних Силах України.
Варто зазначити, що символом Збройних Сил у 1991 році був обраний тризуб на щиті, тільки щит був заокруглений, не повторював геральдичний щит малого Державного герба.
І сьогодні ми знаємо і бачимо, що тризуб, вже в його мілітаризованому видозміненому сенсі, є теж символом. Тобто одразу в 1991 році було сфокусовано увагу на тому, що символи — це належність.
Ми позначаємо, ми символізуємо, що Збройні Сили належать українській державі. І це є унікальним.
На початку 2000-х років надзвичайно багато було ініціативи від військ — всі хотіли мати свій символ. Тому що кожна військова частина — це своя історія. І цю історію слід підтримувати і символізувати.
Але був один період, коли начальник Генерального штабу, не буду згадувати його прізвище, заборонив створення символіки військових частин. Та втрутився тодішній Міністр оборони України і відмінив рішення начальника Генерального штабу.
Ба більше — дав розпорядження всім розробити свою символіку.
Багатьом це допомогло в тому, щоб ця символіка існувала. Кожна бригада відтоді мала вже повністю розроблену свою символічну систему — від управління дивізії і бригади до окремого підрозділу. Тобто мали свої символічні означення.
Тепер до цих символів додалися історичні військові традиції. І це гарні перетворення, які свідчать, що контент військового життя став історично українським. І це дуже приємно, бо саме цю українську історію ми сьогодні і захищаємо.
Унікальність нинішнього періоду полягає якраз в тому, що вдалося завдяки ініціативі таких поважних геральдистів, художників, як Олексій Руденко, Віталій Гайдукевич, Микола Чмир, Василь Павлов, і багатьох інших обрати за основу побудови системи військової символіки історичну тяглість.
А по суті — вони зробили апгрейд нагород, які були в певні періоди в українських історичних формуваннях.
Ми згадали про Залізний хрест — він є в системі. Нагороди Української повстанської армії, державного центру УНР в екзилі — це взагалі основа нагородної системи, починаючи від Президента, Міністерства оборони України і до Головнокомандувача Збройних Сил України. Усюди є це історичне відтворення, апгрейд історичних нагород.
Медаль за поранення, наприклад. Її назва і дизайн відповідають аналогічній медалі, встановленій у 1980 році Президією Ради УНР в екзилі. Державний центр в екзилі також мав Комбатантський хрест, заснований у 1940 році.
Така відзнака була характерною для багатьох ветеранських комбатантських організацій.
І це дуже, на мою думку, вдало і правильно, тому що ми повернули до життя нашу історію. Ми захищаємо український військовий культурний код. Це саме та особливість, про яку ви питаєте.
Ми створили український військовий культурний код, і тепер він нас підтримує: нашу духовність, нашу спрагу до захисту, спрагу до подвигу, до героїзму. І ці нагороди насправді шануються у війську.
Вперше було запроваджено як відзнаку хрест
— У Кадровому центрі Збройних Сил України нам повідомили, що з початку широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України 312 військовослужбовцям ЗСУ було присвоєно звання Герой України. Це, мабуть, одна з небагатьох відзнак, яка залишається з радянської традиції?
— Це поважна нагорода, і, дійсно, вона має бути, героїзм і пожертву треба відзначати.
Вона, можливо, має тяглість від героя радянського союзу, героя соціалістичної праці, але, на мою думку, той контекст, який зараз звучить, який ми маємо сьогодні, він нівелює цю історичну тяглість.
Сьогодні нагороджують достойників званням Героя України за пожертву і героїзм у захисті незалежної України. Героїв радянського союзу за це не давали. За це давали Сибір або кулю в лоб.
Якщо ви порівняєте ті нагороди, то побачите перехід від радянської системи, де символи загострені, поривисті, до наших мотивів — більш лагідних, стверджуючих.
У нас на сьогодні 12 нагород рівня Президента України, Міністерства оборони України і Головнокомандувача Збройних Сил України мають свої прототипи в радянській історії. І, по суті, є відтворенням їх.
Статистика держнагород: АрміяInform порахувала, скільки Героїв у ЗСУ
Але треба додати, що саме вони дали поштовх до відтворення в нових нагородах зовсім інших історичних прототипів.
Наприклад, вперше було запроваджено як відзнаку хрест. У радянській системі не було відзнак-хрестів. В історичному аспекті — це козацький хрест, завдяки якому ми чітко дотримуємося української військової традиції.
Якщо всі зібрати, то буде понад 200 тільки офіційних державних нагород — президентських і відомчих
— Розкажіть докладніше про сенси системи військових нагород, які запроваджені у 2022–2023 роках.
— Слід сказати, що ця система є надзвичайно популярною, і не тільки в Україні. Нещодавно завдяки авторам з України і Португалії вийшла книга про військові нагороди України в Португалії — англійською і португальською мовами.
І в передмові генерал Валерій Залужний говорить, що слід відзначати подвиги воїнів Збройних Сил України українськими нагородами, які мають свій власний контекст.
Валерій Залужний, коли запроваджував цю нагородну систему, вважав за потрібне відзначати за конкретні бойові дії, які виконані, які принесли бойовий результат.
Система нагород Головнокомандувача Збройних Сил України сконцентрована на відзначенні військовослужбовців, які здійснюють такі дії, які приносять конкретний результат.
Це є відмінністю від тієї системи, яка існувала до 2014 року. Там було за все і про все, але не за конкретний подвиг.
Міністерство оборони — це орган військового управління, і він відзначає саме за управлінські рішення. Там закладений трошки інший контекст.
Також є нагороди всіх родів військ, і це дуже приємно, що в кожного з них — у Сил підтримки, у Медичних Сил, у інших родів військ є свої власні нагороди, якими можуть відзначати своїх військовослужбовців командувачі цих родів військ.
— За час широкомасштабного вторгнення росії в Україну Головнокомандувач найчастіше нагороджував не Сталевими, а Золотими хрестами. Хоча цим нагрудним знаком, як правило, нагороджуються особи, яких раніше нагороджували Сталевим хрестом…
— Це є гарним критерієм того, що самопожертва воїнів у цей час була надзвичайно великою.
— Чи можете назвати загальну кількість українських нагород?
— Точно — не можу. Якщо всі зібрати, то буде понад 200 тільки офіційних державних нагород — президентських і відомчих. До відомчих ми відносимо не тільки відзнаки Збройних Сил України, але і прикордонників, гвардійців, всіх Сил оборони.
А насправді спектр нагородження виходить і ширше, тому що є нагороди громадських організацій, які взагалі неможливо порахувати.
Ми точно можемо сказати про значущість. Раніше, до війни, військова нагорода сприймалася як належний атрибут заслуги — служив довго, отримав ветерана і з гордістю ношу. І до того ветерана служби ставлення було дещо легковажне.
А сьогодні, коли ми бачимо нагороджену людину, то відчуваємо повагу до цієї людини і до її подвигу. До військових, особливо відзначених нагородами, надзвичайно велика повага в суспільстві.
— Один із яскравих символів у сьогоднішньому війську — це нарукавні знаки. Вони дуже різноманітні й унікальні. Чи можна їх якось класифікувати з наукової точки зору?
— Була спроба їх класифікації — і ця спроба навіть опублікована в книжці «Українська військова символіка». І там всі особливості відзначені. Цей напрям надзвичайно активний, надзвичайно ініціативний, тому що це, як кажуть, творчість мас.
Кожен командир зі своїми побратимами створював і створює свою символіку. Це дуже гарне підґрунтя для існування всієї системи символіки, зокрема і фалеристичної складової. Адже є впізнавані нагороди від командувачів, від ініціативних командирів.
Можемо стверджувати, що сьогодні Україна вже має струнку систему військової символіки, до якої входять як уніформа, так і прапори, нагороди, патчі, нарукавні знаки, відзнаки.
Нині термінологія розростається, і це тільки свідчить про те, що цей кейс живий, розвивається, і ми можемо очікувати появи нових гарних дизайнерських вирішень символічного значення певної військової діяльності.
