Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Екіпаж бронемашини 3-ї ОШбр механік-водій «Зелений» і навідник «Лям» під час відпочинку соромляться камер і кажуть, що виконувати задачу простіше, ніж розповідати.
«Не ті емоції зараз. Там прилетіло поруч, гусля злетіла, а ти випетляв — нормально, є відчуття. А казати щось особливе — ну боячка, як боячка», — сміються хлопці.
Основні їхні задачі — завезти-вивезти піхоту, буває, що потрібно евакуювати поранених і загиблих. Екіпаж разом вісім місяців. Працювали на різній техніці, а нещодавно отримали новий австралійський бронетранспотер М113 АS4.
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
Машиною задоволені, але наголошують, що десантування в різних умовах обовʼязково потрібно постійно відпрацьовувати, як і комунікацію. Бо всі неприємні моменти стаються через зайвий поспіх, паніку чи навпаки неквапливість.
«Після боячки день-два перепочити і навчання. В нас такого немає, щоб піхота не бачила машини перед роботою», — каже «Зелений» і додає, — «В екіпажах можуть бути різні моменти і стосунки, але то одне. А коли їдеш на роботу, ти маєш думати про піхоту, як правильно заїхати, виїхати, як не пр…ти людей і машину. В роботі ми одне ціле».
«Лям» — навідник бронемашини, працює з кулемета Browning M2 калібру 12.7.
«Вести вогонь можна не вилазячи з башти. З педалі. Тримаєш так, щоб по 10-20 випускати. Моя задача підтримка кулеметом на заході, насипати, аби ворог не міг подивитися, що ми робимо. Як будеш стріляти там, де треба, а не в небо — то все буде файно. І доглядати. Чистоту любить, як котик, мій браунінг», — каже воїн.
На питання, де працювати найважче, з посмішкою відповідає: скрізь. Потім додає — напевно в населених пунктах:
«З того, де я був — „коксохім“. Постійно 152-й калібр, КАБи, FPV. КАБи міняють маршрут на ходу, поки вертаєшся, воронки такі, що машину можна залишити. Добре, що „Зелений“ випетляв. Але тяжко було. Знаєте, як от в аеротрубі, коли падаєш і літаєш, коли спочатку повітря хочеш вдихнуть і не можеш? Ото щось схоже».
«Зелений» колись навчався на МТЛБ тож від «австралійки» в захваті. Розповідає — якщо машина одразу не завелася, то є екстрений старт і з нього заводиться. А через те, що працювати доводиться переважно в темряві, стаціонарний прилад нічного бачення (ПНБ — ред.) дозволяє робити це безпечніше. На попередніх версіях доводилося їхати з відкритим люком за допомогою нашоломних ПНБ. Від FPV встановлений РЕБ:
«Кожен виїзд яскравий. Зустрічають завжди яскраво, по-тихому — то дуже рідко буває… Хоч вона і тихіша від старих версій (М113 АS4 — ред.), машина все ж голосна і є ціллю. Краще захищена, але дуже важка, це слід враховувати. Ми пробуємо різні дороги. В посадки — залітати спокійніше. На Орлівці зустрічали добре, все було пристріляне. КАБів багато. Коли ми, як „евак“, забирали поранених, то тільки відʼїхали з точки, де ховалися за 10 хвилин, її розібрали КАБами».
У відповідь на питання, що мотивує і дає сили, «Зелений» наче намагається вкласти в короткі слова щось масштабне і дивиться просто в душу:
«Потрібно. Просто потрібно. Скільки друзів моїх поклали життя. Потрібно щоб п…и пішли з нашої землі».
Якби слова мали вагу, то це «потрібно» мєхвода важило б десь 18 тон, як і його «австралійка».
