Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій є структурним підрозділом Національного університету оборони України, який проводить підготовку курсантів, для подальшої служби на посадах…
Колись я почув анекдот: «Чому вибори в росії тривають три дні? Тому що швидше там не встигають намалювати результати». Цього разу холуї режиму постаралися «на відмінно», потішивши старого диктатора «захмарними» відсотками підтримки, якої не було за всю новітню історію росії.
Цікаво також те, що путін переміг на виборах не лише в росії, а й на закордонних дільницях — причому росіяни за кордоном йшли на голосування ще активніше, ніж у середньому в країні, чим відверто здивували і порадували пропагандистів. Їхні ресурси рясніли фотографіями та відеозаписами черг до посольств в Італії, Таїланді, Німеччині, Чехії…
Сприяла рекордній явці, зокрема, так звана «російська опозиція», яка провела акцію «Полудень проти путіна». Її сенс полягав у тому, що громадяни рф, які не підтримують політику очільника кремля, масово відвідали виборчі дільниці в останній день президентських виборів о 12 годині дня, показавши цим «єдність місця та часу протесту», незалежно від того, як вчинять зі своїми бюлетенями.
Ще у ХІХ столітті російський письменник Михайло Салтиков-Щедрін, розповідаючи про історію узагальненого російського міста Дурнів (в оригіналі російською — Глупов), описав подібну картину: «А дурнівці стояли на колінах і чекали. Знали вони, що бунтують, та не стояти на колінах не могли». Саме в цій цитаті схована природа типового російського протесту — жалюгідного та безглуздого.
Українці мали можливість вчергове пересвідчитися, що проблема «країни 404» не тільки в її диктаторі. Якби явка на виборах становила менш ніж 50%, їх можна було б поставити під сумнів, як такі, що не відображають волю більшості росіян. І цілком під силу російській опозиції, якби вона справді існувала, було б організувати загальне ігнорування псевдовиборів, у яких немає вибору. І бодай висловитися на підтримку РДК, ЛСР, Сибірського батальйону та інших підрозділів, які 12 березня почали наступ на позиції путінської армії на Курщині та Бєлгородщині. Але добровольчі підрозділи, що воюють за росію без путіна, досі не дочекалися слів підтримки від Юлії Навальної, чоловіка якої нещодавно вбив режим. А так званий антивоєнний кандидат, «хороший русскій» Даванков на зустрічі з путіним після виборів взагалі заявив, що в них спільна мета — «перемогти в сво»…
Праві українські військові, які кажуть, що «хороший русскій» тільки той, якого не видно в тепловізор.
Тепер у путіна «карт бланш». Не тільки завдяки намальованим відсоткам за себе улюбленого (87,28 %), які росіяни давно навчилися «проковтувати». А й завдяки рекордній за всю історію президентських виборів у рф явці виборців — 77,4%. Тепер можна не сумніватися, що володар кремля використає цей результат, щоб максимально продовжити війну в Україні, не шкодуючи ані фінансового, ані людського ресурсу на це. А можливо піде й далі — на суміжні країни Європейського Союзу, адже саме крові «ненависного заходу» чекає від нього біснуватий «електорат», що продовжив диктаторські повноваження до 2030 року…
В «астрономічних» відсотках намальованої явки та підтримки кремлівського диктатора на псевдовиборах немає нічого ані дивного, ані нового.
Живі і мертві диктатори: рейтинг зла за версією АрміяInform
1964 року божевільний диктатор Гаїті Франсуа Дювальє, сумновідомий безжальним знищенням населення своєї країни, провів референдум про своє довічне правління. Бюлетені були надруковані з уже проставленою позначкою у графі «за». Графи «проти» не було взагалі. Результат референдуму нікого не здивував — 99,88% підтримки.
Не зайвим буде нагадати про подібні «вибори» ще одного диктатора — Саддама Хусейна. Відбулися вони в Іраку 16 жовтня 2002 року. Згідно з офіційними даними, явка становила 100%. З них за продовження повноважень президента проголосували всі 100% виборців. Не було жодного голосу проти, жодного недійсного бюлетеня.
А вже за 5 місяців після цих «виборів», 20 березня 2003 року, в Ірак увійшли війська міжнародної коаліції з метою повалити іракську диктатуру. Активна фаза війни тривала трохи більше ніж місяць. Правлінню Саддама Хусейна було покладено край.
Сподіваюся, що такий фінал чекатиме й на путінську росію, що припинить існування разом зі своїм улюбленим на понад 87% диктатором.
Євген Букет
