Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Українська Повстанська Армія — це партизанська армія добровольців, головною метою яких було відродження втраченої української незалежної держави.
Повстанці прагнули військовим шляхом відновити незалежність України, бо чітко усвідомлювали, що лише власна національна держава спроможна оборонити і реалізувати всю повноту прав українського народу.
Про унікальність історичного досвіду вояків УПА АрміяInform розповіла кандидатка історичних наук, експертка Українського центру безпеки та співпраці Аліна Понипаляк.
УПА була армією добровольців
Українська Повстанська Армія була суто добровольчим формуванням. Мартирологи та списки осіб, які входили до лав українського визвольного руху, свідчать, що в її лавах були насамперед хлопці та дівчата з навколишніх сіл і містечок, які добровольцями зголошувалися до українського війська.
— Якщо ми переглянемо списки повстанських шкіл, таких як «Олені-1» та «Олені-2», «Світлана», «Лісові чорти», то побачимо тих вояків, які прийшли добровольцями. Це дуже часто навіть зазначалося в самій документації цих старшинських та підстаршинських шкіл, — зазначає дослідниця.
Масовість українського визвольного руху була пов’язана насамперед з прагненням захищати власну землю. Вступаючи до лав УПА на добровольчих засадах, бійці та бійчині були свідомі свого покликання і не бачили можливості іншого вибору та шляху.
Між Армією УНР та УПА існувала пряма історична тяглість
Ще однією особливістю Української Повстанської Армії була спадкоємність її військової традиції від українських мілітарних формувань доби Української революції 1917–1921 років. Пряму історичну тяглість забезпечили самі учасники Перших визвольних змагань, які створили Українську військову організацію та Організацію українських націоналістів.
Найбільш очевидний і відомий приклад — Євген Коновалець, який був вояком доби Перших визвольних змагань, полковником Армії УНР, командиром Січових Стрільців. Ставши біля витоків УВО та ОУН, за міжвоєнної доби він та його побратими і соратники перекинули місток до часу Другої світової війни, коли було створено УПА.
— Траплялись випадки, коли учасники Перших визвольних змагань воювали в лавах УПА, особливо це стосується інструкторів старшинських і підстаршинських шкіл, — зауважує Аліна Понипаляк. — Якщо ми візьмемо інструкторів шкіл, то побачимо, що серед інструкторів зустрічаються прізвища оунівців, особливо ті, хто входили до Служби безпеки ОУН. Вони проходили Перші визвольні змагання і брали участь у Других визвольних змаганнях.
Завдяки цій спадкоємності пам’ять про військову звитягу попередників була визначальною і для молодшого покоління борців за незалежність України — вояків-добровольців УПА. Роман Шухевич та Василь Кук зазначали у спогадах, що досвід вояків Армії УНР був для вояків УПА як дороговказом у боротьбі, так і пересторогою від допущених раніше помилок.
УПА — армія без держави заради держави
Головним досвідом доби Української Народної Республіки, важливим для учасників Других визвольних змагань, була трагедія втраченої державності. З огляду на це війна Української Повстанської Армії була насамперед боротьбою за відновлення самостійної незалежної української держави.
— Боротьба УПА як армії без держави заради відновлення держави — це унікальний досвід, не притаманний жодному народу світу. У світі не було жодної подібної формації, як Українська Повстанська Армія. В цьому полягає її унікальність і, водночас, великий трагізм, — наголошує дослідниця.
Ця теорія актуальна і досі. Історія практика українського рейдування Степана Фрасуляка
Воюючи за втрачену незалежність, добровольці УПА продовжили справу бійців Перших визвольних змагань аж до 1960-х років збройно і до відновлення незалежності України на початку 1990-х років ідеологічно. Це стало беззаперечною перемогою українського визвольного руху, який слушно можна визначати як добровольчий рух боротьби за українську суверенну державність.
