Про одну з моделей повітряних суден, що були перетворені на брухт на ворожих летовищах у перший день нинішнього літа, — літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50,…
Добровольчий рух ліг в основу Армії Української Народної Республіки, і саме військові добровольці найпослідовніше обстоювали ідею творення української державності за доби Перших визвольних змагань.
Однак неготовність переважної більшості тогочасних українських добровольців піти далі напівстихійних збройних формувань і долучитись до лав регулярних збройних сил української держави стала фатальною — УНР програла війну більшовицькій росії.
Про значення українського добровольчого руху доби Української революції 1917–1921 років та переваги сучасних добровольців над своїми історичними попередниками АрміяInform розповіла кандидатка історичних наук, завідувачка кафедри загальноосвітніх дисциплін «Зіґмунд Фройд Університет Україна», засновниця ГО «Експертний корпус» Тетяна Швидченко.
Добровольчі полки називали іменами гетьманів та кошових отаманів
Визначальним для українського добровольчого руху доби Перших визвольних змагань стало звернення до традиції українського козацтва XVII–XVIII століть. Саме в козацькій епосі добровольці наново віднаходили національну військову традицію, спроможну стати основою творення модерних українських збройних сил.
Відтак вже у квітні 1917 року створили Перший український добровольчий піхотний полк імені Богдана Хмельницького, який з часом розрісся і став структурною частиною української армії.
Невдовзі сформували також Другий український імені гетьмана Павла Полуботка козацький полк, який закріпив традицію звернення до козацького минулого як символічного зразка для наслідування українськими добровольчими формуваннями часів Української національно-демократичної революції.
— Цікавим є приклад зі Всеволодом Петрівим, який символічно назвав свій вже українізований полк ім’ям Костя Гордієнка — того найпершого кошового отамана Запорізької Січі часів гетьмана Івана Мазепи, який привів 8 тисяч козаків до Полтави для участі в Полтавській битві, — зазначає дослідниця. — Так само й Всеволод Петрів привів сформований ним полк з Німана до Дніпра, до Києва, до Центральної Ради для того, щоб влити його в українське військо.
Не долучившись до регулярної армії,
вільне козацтво припустилось фатальної помилки
Яскравим феноменом Перших визвольних змагань було також так зване вільне козацтво, яке становило масову основу українського добровольчого руху. До нього долучалися переважно селяни, які за покликом свого серця та своїх ідеалів готові були битися за вільну Україну, згадуючи славетні часи козаків-запорожців.
— На жаль, скерувати цей потужний добровольчий порив на творення регулярних українських збройних сил тоді не вдалося. Селяни думали насамперед про захист своєї домівки, про господарські справи — і щойно безпосередня загроза їхній малій Батьківщині зникала, то поверталися по домівках, — пояснює Тетяна Швидченко.
Давалася взнаки також втома від багаторічної Першої світової війни й пропаганда більшовицьких агітаторів, які зводили українських добровольців на манівці, пропонуючи прості й водночас оманливі рішення.
Згодом, зіткнувшись з більшовицькою політикою на практиці, селяни усвідомлювали обман і створювали численні повстанські загони на кшталт славетних лицарів Холодного Яру. Однак було вже надто пізно — розрізнені збройні формування повстанців були неспроможні перемогти державу з регулярною армією ворожої держави.
Сучасні добровольці навчені помилками своїх попередників доби УНР
— Нині ми перебуваємо у значно кращій ситуації, ніж наші історичні попередники за часів Української Народної Республіки. Ми маємо державу, яка існує кількадесят років і, завдяки трагічному історичному досвіду, добре знаємо ціну брехливій російській пропаганді, — зазначає науковиця.
Це робить сучасних українських добровольців більш свідомими, вмотивованими і далекогляднішими за історичних попередників. На відміну від вояків вільного козацтва, ладних покинути зброю за першої нагоди після зникнення безпосередньої небезпеки, бійці добровольчих збройних формувань добре розуміють, що державну структуру спроможна перемогти лише інша державна структура.
— Нині, на відміну від ситуації столітньої давнини, працюють державні інституції й існує внутрішня консолідація суспільства — є чітке усвідомлення того, що росія є ворогом. Цього гостро бракувало за часів УНР, і через це вона програла. Однак трагічний досвід не минув даремно — його уроки послужили українському національно-визвольному руху в майбутньому, — наголошує Тетяна Швидченко.
Вільне козацтво – тероборона української революції
Саме тому сучасні українські добровольці рішуче пішли далі за своїх історичних попередників, чи то трансформувавши добровольчі збройні формування на регулярні частини Сил оборони України, чи ж вступаючи до лав уже наявних підрозділів. Поза будь-яким сумнівом, це є важливим складником майбутньої перемоги.
