«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Кілька черг із цього кулемета здатні зупинити штурм ворога.
«Бурий», «Фарік», «Вірус» — кулеметники окремої механізованої бригади імені Якова Гандзюка. Пропонуємо знайомство з воїнами у фоторепортажі АрміяInform.
Розрахунок кулеметників — четверо осіб: навідник, стрілець, номер обслуги та водій.
«І це один цілий механізм. Всі працюють по азимуту. Кулемет — механізм, і наш розрахунок — теж механізм, який працює злагоджено. Кожен знає свою роботу», — лаконічно говорять військові.
Кулемети, з якими працює цей розрахунок, — вдосконалені, обладнані тепловізійними прицілами.
— Коли йде віддача, є велика вібрація. Щоб не було пошкодження лінзи, ми використовуємо тепловізійний приціл з монітором, який бачить цілі на відстані до 4 кілометрів, — пояснює військовий.
— З якою кількістю набоїв ми працюємо? Чим більше — тим краще. Для кулеметника забагато набоїв не буває. Мінімальна кількість на добу… гадаю, три тисячі вистачить.
Кулеметники кажуть, що цікавіше працювати по броні, ніж по живій силі: «Жива сила більш непомітна. А от робота по броні підвищує адреналін».
«Бурий» пригадує один із випадків, коли росіяни хотіли зробити прорив і сподівалися, що ЗСУ цього не побачать і ніяк не зреагують.
— Вони заїхали «пазіком». Відстань — приблизно 800 метрів. Через одну коротку відпрацювали. За день у мене пішло 1100 патронів, — пригадує армієць.
Ланцюжок бойових спогадів одразу ж продовжують колеги:
— Нещодавно спалили «беху», коли висаджувався ворожий десант…
— І не засадився назад…
— І «беха» більше нікуди не поїхала…
Військові кажуть, що їхня «дашка» дуже примхлива до вологи, перепаду температур, піску — фактично до всього.
— Основне — доглянутий механізм. Все має бути змащене і жодного бруду. Ця зброя — це наша старша сестра. Коли ти виходиш на позицію, то стаєш з нею єдиним цілим. Ви маєте з нею говорити: «О, молодець, сьогодні гарно попрацювала, треба відпочити» або «Ну, чого ти починаєш? Треба відпочити? Ну, давай відпочинемо». Не знаю як, але це допомагає, — каже «Вірус».
Військові акцентують, що найефективніше працювати з ДШК короткими чергами, по два-три патрони. Переваги цього: можна себе коригувати, чути навідника, відчувати, чи не перегрівається ствол.
— Однієї-двох черг достатньо, щоб ворожа піхота почала відходити назад, коли чує таку «малишку», — говорять з повагою кулеметники.
Кулемет — зброя нелегка, тому для кулеметника важливою є ще й фізична підготовка.
— Я завжди займався спортом. Для мене немає труднощів. Ми тренуємося, присідаємо, бігаємо. «Дихалка» має бути розвинута, бо йти на позиції далеко, треба нести на собі дуже багато БК, зброї. Ми з побратимом несли «дашку» на позицію, це два кілометри відстані. Плюс 50 на собі з БК і плюс ще «дашка» зверху. Кулемети важкі, це круто, — говорить «Фарік».
Дивіться більше щодо роботи кулеметників бригади імені Якова Гандзюка у фотогалереї:
Фото Антона Шевельова
