Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Старший офіцер батареї (СОБ) «Вогник» зі сміхом згадує, як ще юнаком сварився у 2019 році з воєнкомом. Мовляв, «на срочку» не піду — або підписую контракт, або зараз порву особову справу — і шукайте вітра в полі.
Хлопця тоді таки взяли на контрактну службу — водієм КамАЗу. За кілька років толковий боєць пройшов шлях до командира гармати, а згодом став СОБом.
Нині його розрахунок нищить ворога на Донецькому напрямку на гарматі Д-20, до того працювали на М777.
— 23 лютого 2022 року поїхали зустрічати ворога з боку Криму. Побачив перші приходи ракет поруч. Сушки над головами пролетіли. Трохи так підтряхувало всередині, але робота відволікала, — згадує «Вогник».
У 2022 році він з побратимами нищив колони ворожої техніки, які сунули на Миколаїв.
— Гармати вивірені та обслужені, влучали по ворожій техніці, яка активно пересувалася. Що з яскравого памʼятаю? Та все яскраво горіло. Дивізіон арти Д-30. Бензовоз противника першим пострілом накрили, де танчики заправлялися. А за ним і танчики, — посміхається військовий.
Бувало, з однієї позиції розвертали стволи гармат в різні боки і працювали невпинно, зупиняючи ворожі БТГРи, які намагалися оточити наших піхотинців.
Найбільшу віддачу і задоволення від роботи «Вогник» відчував, коли його командиру телефонували з інших підрозділів і дякували. У буквальному сенсі за піт одних воїнів, який зберіг кров інших.
…з «Вогником» спілкуємося в бліндажі, бо виходити зайвий раз — привертати увагу до вогневої точки.
До всіх по черзі ластиться маленька кішечка. Бійці розповідають, що підібрали її на позиціях, з того часу возять із собою.
— Звати Дурілка, бо контужена, зате проблем з мишами у нас немає, — каже навідник Ростислав.
«Вогник» постійно перевіряє телефон, бо може прилетіти ціль.
— У нас 2 хвилини від отримання цілі до відкриття вогню, я на ходу рахую, вибігаємо з бліндажа, працюємо й одразу назад в укриття. За класикою — якщо максимально швидко треба відпрацювати, працюють з ручки, шнурок дає можливість убезпечити себе під час роботи. По-перше, «отвєтка» може бути, по-друге — розрив у стволі.
Ми працюємо зі шнурка, з укриття, бо людей потрібно берегти. Машину ти поміняєш, а життя одне. Та й навідника хорошого довго навчати, такого, що наводиться за 30 секунд «з нуля». Хороший фахівець на вагу золота, — розповідає «Вогник».
А навідник Ростислав скромно каже, що про військову карʼєру не думав, працював будівельником. Але стояти осторонь в час війни не зміг.
— Спочатку я був зарядним. Потім командир сказав: «А чому б тобі не спробувати». Дивлюся — виходить. А там і швидкість напрацював. Навчався просто на бойових, — розповідає хлопець.
…Власне, стаємо свідками бойової роботи, все відбувається настільки швидко, що ледь встигаю зафільмувати постріл.
У небі зʼявляються ворожі «пташки», і ми мусимо швидко покинути вогневу точку.
Наостанок «Вогник» розповідає, що артилеристи говорять зі зброєю. І кожна гармата має імʼя, яке традиційно дає їй комгар. Цю Д-20 звуть «Марина».
Нещодавно саме вона допомагала підрозділам піхоти вибити ворога з Красногорівки:
— Треба говорити зі своєю зброєю, вона слухає. Хоч це і метал, вона теж відчуває. Вірите, бували моменти, коли ти кажеш до неї: «маленька, ну заряди їм як треба» — і насправді чітко влучає.
Фото автора
