Успішну операцію провели бійці спецпідрозділу ГУР МОУ «Артан» спільно із суміжними підрозділами. Російські окупаційні війська ще з грудня минулого року…
Денис «Квебек» — військовий з міжнародним досвідом. Після поранення в боях на сході України у 2017 році, перекваліфікувався в інструктори — навчає людей вогневої підготовки.
«Квебек» розповідає про потребу в «підготовці по-новому», до чого треба готуватися українцям та як, на його думку, має відбуватися мобілізація. А ще — про інфантильність суспільства, яке часто ігнорує реальність.
Формат війни змінюється
Динаміка війни набирає обертів, категорично каже «Квебек». Він додає, що це очевидно, що за кілька місяців ми спостерігатимемо ще масовіше застосування всіх видів наземних, повітряних, надводних БПЛА і дронів.
Це буде справжня війна машин. У кого більше роботизованої техніки, хто зробить правильний акцент на систему впровадження і застосування ударних дронів на лінії зіткнення, той виграватиме.
— Майбутнє вже почалося пів року тому. От уже ті літають, ті коригують, там рій дронів. Наступальний потенціал угруповання у складі десятків видів різної бронетехніки, танків, БМП з величезною кількістю піхоти — все це просто може зупиняти певна кількість розрахунків ударних БПЛА. Тобто формат війни змінюється, і, відповідно, те, що я бачу в майбутньому, нам необхідно якраз впроваджувати і масштабувати, — переконаний Денис.
Утім, солдати поки що з поля бою нікуди не зникають. Тож, головне питання сучасної війни традиційне — якісна підготовка піхотинця.
«Квебек» каже, що з новачками треба посилено працювати на кожному етапі. Далі — поволі вводити людей у війну. На місцях продовжувати тренувати, аби головні сержанти займалися і стрільбою, і роботою в окопах. У тренованих має бути обов’язковий адаптаційний період.
Коли людина абсолютно нічого не вміє, вона буде боятись
Люди бояться війни — це факт. Тому що для них це абсолютна невідомість. Людина впевнена, коли навчена, коли має уявлення, що її чекає і що вона може зробити, аби вижити. Висновок інструктора «Квебека» простий — треба вчити розуміти війну.
— Коли людина впевнена, володіє зброєю, маніпулює, перезаряджається, рухається, стріляє, розвертається, вона після закінчення циклу навчання буде почувати себе в рази впевненішою в своїх силах. Коли людина абсолютно нічого не вміє, вона буде боятись. Тому треба давати впевненість людям, завдяки якості підготовки, її систематизації і, відповідно, зворотного зв’язку та комунікації з людьми, — переконаний інструктор.
«Квебек» погоджується, що всі втомилися. Навіть ті, хто не воював. Та найбільша проблема — це ті, хто вважає, що це не їхня війна. Люди, які не хочуть асоціювати себе з державою, яка воює. Хочуть — просто жити, як жили:
— Проблема в тому, що величезна кількість людей, наше населення, все одно намагається створювати ілюзію, що ми живемо цим нормальним життям, яке було раніше. Це вже ілюзія, цього не буде. Людям треба зрозуміти, що ми увійшли в новий етап життя існування нашої країни у форматі широкомасштабної війни. І це дуже важко, я розумію, для чоловіків, для хлопців, що треба кинути все і по факту іти на війну.
Інструктор каже, що іншого варіанту немає. Рано чи пізно реальне, не вигадане, життя дожене. Вихід один — не чекати армії, а вчитися вже зараз. Хоч би й самостійно.
— Поїхати на полігон, вистрелити 10 патронів, щоб просто навчитися заряджати-розряджати зброю. Це не так і важко. Тобто є гроші піти в «П’яну вишню» ввечері… Ну так просто не попий три рази пива, поїдь постріляй на полігон. …Навіть грошей не потрібно. Просто сядь, не дивись там мемчики «хі-хі-ха-ха» в ютубі. Почитай, що таке взвод в обороні, взвод у наступі. Тактику малих груп подивись в ютубі, — радить Денис.
Починаючи з 16–18 років, кожен має володіти індивідуальною зброєю, переконаний «Квебек». Взагалі, в державі, що воює, кожен має вміти стріляти. Кожен має розбиратися в медицині, поверхово знати тактику.
Можна дивитися в телеграмі відео боїв — як усе відбувається, яка нині динаміка. Цим треба вже поступово звикати жити. Відсидітися за спинами тих, хто зараз на «нулі», не вийде. На фронті люди втомилися. Міняти їх доведеться у будь-якому разі.
— Є люди, які там вже 10 років. А є, які служать вже 12 років. Не офіцери, а сержанти, старшини, командири груп. Я особисто знаю людей, які пройшли величезний шлях. Починаючи з Донецького аеропорту, потім Шахтарськ, Металіст, Савур-Могила, Іловайськ. Після цього величезна кількість завдань в АТО, ООС, потім —широкомасштабка. Тобто війна не триває два роки, вона триває 10 років, — категорично заявляє Денис.
Ми будемо працювати, поки не закінчимо, до перемоги
Найефективніший, на думку «Квебека», механізм пропаганди — просування військової субкультури серед українців.
— Військова субкультура дуже важлива в нашій країні, тому що фактично, якщо розібратися, це єдина здорова пропаганда, яка в нас є в Україні… Вона притягує людей. Вони через онлайн, через інтернет вже мають певну дотичність до цього. Тобто вони вже частково в цій культурі. Отже, це просто перший етап для залучення людей до війська, — ділиться «Квебек».
З такими сусідами, як в українців, відповідь на запитання «що на нас чекає?» дуже проста, не сумнівається «Квебек». Нас чекає важка робота. Точніше — кров, піт і важка робота:
— Треба всім зрозуміти, що поки вони будуть існувати, їхня головна ціль — нас вбити фізично, знищити кожного. Вкрасти культуру, вкрасти музику, приватизувати борщ, що це їхня страва, все покрасти, тому що в них нічого немає свого.
Поки ж треба максимально підтримувати армію, донатити на всі можливі збори. Особливо на підрозділи, які не мають медійної підтримки, їм найважче триматися.
На запитання «за що ти персонально зараз тримаєшся?» «Квебек» відповідає просто — за роботу. Основне, що підтримує, — це концентрація на тому, що ти маєш робити у своєму напрямі:
— Концентрація на тому, що ти можеш впровадити, або як ти можеш допомогти, або скільки людей ти за місяць можеш підготувати якісно. Ми будемо працювати, поки не закінчимо, до перемоги. А коли буде перемога, все одно треба готувати нове поповнення…
