Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Знайти себе у мирному житті після тяжкої травми непросто як фізично, так і психологічно. З цим викликом стикаються важкопоранені захисники України, які повертаються до мирного життя і потребують не лише реабілітації, але й опанування нових ролей у суспільстві, здобуття нових професій, включення до нового оточення.
Про особистий унікальний досвід соціалізації, який може стати типовим і набути значного поширення, кореспонденту АрміяInform розповів ветеран російсько-української війни киянин Дмитро Корнієнко.
З генерал-майором Ігорем Гордійчуком познайомився під час реабілітації
Дмитро Корнієнко служив у 12-й батальйоні територіальної оборони «Київ», який вже з літа 2014 року захищав Україну від російської агресії на сході нашої країни. 2016 року він отримав важку травму хребта, не міг поворушити жодною кінцівкою.
— Під час реабілітації потрапив до того ж реабілітолога, з яким на базі санаторію «Чайка» займався генерал-майор Ігор Гордійчук. Він працював над черепно-мозковою травмою, а я над спінальною. Так ми і зазнайомились, почали спілкуватися. Кілька разів відвідували разом різні ветеранські заходи у Києві, — розповідає ветеран.
Згодом Дмитро зустрівся з Ігорем Гордійчуком в новій для себе ролі лідера-наставника команди ліцеїстів у командно-штабній грі «Кіберджура». Знайомство з нею стало таким само випадковим, як і перша зустріч із генерал-майором Ігорем Гордійчуком.
Знайомство з «Кіберджурою» — неочікувана користь коронавірусу
— COVID-19 значно обмежив можливості для реабілітації. Неможливо стало кудись виїжджати, довелось працювати вдома. Я дуже вдячний реабілітологам, які регулярно до мене приходили і працювали, завдяки ним я зміг відновити роботу рук і взагалі покращити фізичний стан, — згадує Дмитро Корнієнко.
Паралельно з фізичною реабілітацією ветеран намагався включитися до нового суспільного оточення, опанувати нові професії — вивчав програмування, закінчив норвезький курс з міжнародної економіки підприємств на базі Національного транспортного університету у Києві.
— Не все вдавалось, однак я продовжував шукати і пробувати різні варіанти. Дуже вдалим досвідом стала для мене участь у командно-штабній грі «Кіберджура», до якої я потрапив завдяки пораді голови Української асоціації інвалідів АТО Сергія Тріскача. Саме він дав мені контакти організатора «Кіберджури» Івана Галенка.
Для лідера-наставника «Кіберджури» головне не технології, а спілкування
Дмитро Корнієнко доволі просунутий користувач, який на професійній основі займається налаштуванням комп’ютерів та ноутбуків. Однак сходу опанувати хмарні технології організації кіберпростору ArcGIS OnLine, на основі яких побудовано «Кіберджуру», йому було непросто.
— Доступ до ArcGIS мені надав Львівський ліцей імені Героїв Крут, але з першого погляду мені здалося, що це якийсь темний ліс. Лише згодом я зрозумів, що головним для лідера-наставника у «Кіберджурі» є не досконале знання технологій, а спілкування з учнями, — посміхається Дмитро.
Завданням Дмитра Корнієнка як лідера-наставника стала організація роботи команди і визначення конкретних завдань учасників проєкту «Кіберджури». Базового розуміння того, як працюють хмарні технології ArcGIS для цього було цілком достатньо, бо суто технічні моменти учні розуміли чи не краще за самого Дмитра.
Першим проєктом ветерана у «Кіберджурі» став життєпис Героя України Ігоря Гордійчука
За умовами участі в «Кіберджурі» команда на чолі з Дмитром Корнієнком мала підготувати віртуальний життєпис людини, яка відіграла важливу роль в історії України. Оскільки ветеран особисто знав Ігоря Гордійчука, він запропонував реконструювати саме його біографію.
— Для мене було важливим, щоб учасники команди опрацювали біографію саме сучасного героя, мали змогу особисто поспілкуватися з ним. Кандидатура Ігоря Володимировича була для цього найкращою, — розповідає Дмитро.
Вибір історичної особистості справді виявився надзвичайно вдалим, учасники команди були в захваті від можливості спілкування з Героєм України. Свій проєкт — біографію Ігоря Гордійчука — вони підготували не лише ретельно опрацювавши всі доступні джерела, але й узявши в Ігоря Гордійчука тривале та ґрунтовне інтерв’ю.
«Спілкування з молоддю — безцінне, відчуваєш, що тим їм потрібен»
До складу команди, яку очолив Дмитро, увійшли по два учні від Львівського ліцею імені Героїв Крут, Билбасівського ліцею зі Слов’янська та Запорізького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник».
— У мене була надзвичайно крута команда. Взагалі спілкування з молоддю безцінне, бо відчуваєш, що тим їм потрібен, можеш поділитися своїм досвідом, знаннями. Водночас і сам дізнаєшся від них багато нового, розумієш, чим вони живуть, чого прагнуть, — розповідає ветеран.
Спілкування з шістьма підлітками, для яких Дмитро Корнієнко кілька місяців був лідером-наставником, стало надзвичайно важливим як для нього самого, так і для учасників його команди.
— Впевнений, що «Кіберджура» сподобається і буде корисною для багатьох ветеранів з важкими травмами, які, подібно до мене, потребують соціалізації і долучення до потрібної корисної справи, — підсумовує Дмитро.
Гра «Кіберджура» зацікавила освітян з держав НАТО
На його думку, у межах гри слід насамперед створювати проєкти про сучасність, героїв-захисників України від нинішньої російської агресії, адже це дозволить одночасно виховувати молодь і фіксувати історію, яка ще не встигла потрапити на сторінки шкільних підручників.
